Багато письменників зверталися до теми козацтва. І.П. Котляревський – не виняток. Проте до розкриття теми письменник підійшов оригінально: взявши за основу давньоримську поему, перелицював її на український лад. Троянців він перетворив на козаків, котрі деякими звичаями, традиціями, нормами моралі нагадують запорожців.
На початку поеми І. Котляревський пише, що Еней, «хопець хоч куди козак», втік із Трої, яку спалили греки. Троя у поемі «Енеїда» – алюзія на Запорізьку Січ.
Іван Петрович почав працювати над поемою у 1794 році. У 1775 році Запорізька Січ була зруйнована Катериною ІІ. Звісно, така подія не могла не залишити сліду у літературі. Але й прямо розкривати цю тему не можна було через царські заборони. От автору і довелося завуалювати Запорізьку Січ та запорожців, використовуючи античні образи.
У тексті автор кілька разів згадує про Січ, про запорожців. Іноді цю тему можна розгледіти поміж рядків», але для цього треба знати про запорозькі звичаї та цінності. Так, Еней втік від Дідони, а дізнавшись про те, що вона скоїла самогубство, не довго журився. Здається, що герой зневажливо ставиться до жінок, але можна припустити, що так автор показує, що запорожці ставили обов’язок перед народом, свободу вище, ніж почуття до жінок. Автор розкриває цей аспект перебільшено, знижено, але це можна аргументувати бурлескним стилем поеми.
Є у тексті і пряма згадка про ставлення до жінок у Запорізькій Січі. Зевс сварить богинь за їхні чвари та за те що смертних зі смертними «травлять». Громовержець обіцяє покарати богинь, якщо ті не заспокоються: «Пошлю вас в Запорізьку Січ; там ваших каверз не вважають жінок там на тютюн міняють». У цих рядках легко впізнати рядки народної пісні про Сагайдачного, «що проміняв жінку на тютюна та люльку».
Зевс негативно характеризує запорожців: «вдень п'яні сплять, а крадуть вніч». Знову-таки причину такого негативного зображення варто шукати у бурлескному стилі поеми. До речі, козаки-троянці, хоч і люблять погуляти, випити та поспати, але нічого не крадуть.
І. Котляревський підкреслює славу Запорозької Січі. Троянці «Про Сагайдачного співали, либонь співали і про Січ». П. Сагайдачний – один із гетьманів війська Запорозького. У цих рядках Іван Петрович показує також ностальгію за славним козацьким минулим.
Запорозькі цінності проявляються особливо яскраво в останніх розділах поеми. Істинними запорожцями є Евріал та Низ. До троянців вони прийшли з чужого, краю, але стали їм вірними товаришами. Якщо пригадати, як козаки опинялися на Січі, то історія Евріала та Низав являється дуже схожою.
Парубки керуються словами, сказаними Евріалом: «Де общеє добро в упадку, забудь отця, забудь і матку, лети повинность ісправлять». Саме за таким принципом, як відомо, жили й запорожці. Готовність віддати своє життя за товаришів – також риса запорожців.
Є багато свідчень про те, що серед запорожців було багато грамотних людей. Не дивно, що І. Котляревський всаджує своїх троянців-козаків за книжки і показує, як вони можуть швидко вивчити мову.
Отож, тема Запорізької Січі у поемі «Енеїда» розкрита оригінально, але треба вміти читати між рядків, щоб осягнути її. Поверхневий аналіз образу Запорізької Січі та козаків може залишити у читача негативне враження, але глибші роздуми з урахуванням деталей показують, що Запорізька Січ була осередком розумних та мужніх людей.