«Енеїда» І. Котляревського відображає життя українського народу у XVIII столітті. Як відомо, українці не можуть жити без співу, тож не дивно, що у поемі неодноразово згадуються народні пісні. Сам І. Котляревський був залюблений в українську пісенність. Про це свідчить, наприклад, п’єса «Наталка Полтавка», у якій автор використав аж двадцять дві пісні
У поемі «Енеїда» українських народних пісень співають і троянці, і мешканці земель, де гостює Еней з товаришами.
У пеклі Еней потрапив на вечорниці, де молодиці та дівки «весільних пісеньок співали, співали … колядок». Весільні пісні – вид родинно-побутових пісень, а колядки належать до календарно-обрядових. Цікаво, що в пеклі виконують колядки, які зазвичай співають на Різдво.
Детальніше І. Котляревський пише про історичні пісні: «Про Сагайдачного співали, либонь співали і про Січ, як в пікнери набирали, як мандровав козак всю ніч». Очевидно, Іван Петрович згадує тематику пісень, популярних в його епоху. Не дивно, що письменник називає саме Сагайдачного, адже той був організатором успішних походів козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московії. Петра-Конашевича Сагайдачного дуже шанували в народі. Пікінери, про яких згадує І. Котляревський, – піхотинці в європейській армії XVI – початку XVIII ст., озброєні піками.
Пісень про козаків троянці співають, коли пливуть на Кумську землю. У піснях відчутна ностальгія за славним минулим, шанобливе ставлення до Запорізької Січі. Пісні не дають троянцям забути, що вони є нащадками славного роду, а Енеєві – що він повинен відбудувати зруйноване, створити нову державу.
Пісні часто супроводжувалися танцями, що відображено і в поемі. Наприклад, в епізоді, який описує бенкетування у Дідони, І. Котляревський пише, що на скрипках грали санжарівку. Санжарівка – темпераментний народний танець. Але так ще називали і приспівки до цього танцю. До речі, назву «санжарівка» виводять від назви селища у Полтавській області.
В одному з епізодів сказано, що «Зевс метелицю свистав». Метелиця – стародавній народний танець, який танцювали гуртом. Гурт намагався відтворити ритми зимової заметілі. Відомо, що до цього танцю також існували пісеньки-примовки. Одна з таких примовок була записана й опублікована у «Віснику Європи» за 1829 рік.
Можна уявити і музичний супровід виконуваних у поемі пісень. Звернемося до того ж епізоду бенкетування у Карфагені. І. Котляревський пише: «бандура горлиці бриньчала, сопілка зуба затинала, а дудка грала по балках».
Отож, пісні у поемі І. Котляревського «Енеїда» хоч і не виконують такої вагомої ролі, як у драмі «Наталка Полтавка», але применшувати їх значення не варто. Пісні допомагають відобразити український колорит, ментальність українців, їх співочу душу. Також вони є скарбницею пам’яті про минуле, скарбницею народних звичаїв та традицій. В «Енеїді» не вказано жодної назви пісні, але читач, який добре знає народну пісенну творчість може сам спробувати пригадати, твори названу тематику.