Увагу дослідників «Енеїда» І. Котляревського неодноразово привертала українська кухня, адже розмаїття народних страв, представлених у поемі вражає будь-якого читача. Іван Петрович показав гастрономічні уподобання українців XVIII ст.
У поемі «Енеїда» показано життя богів і життя звичайних людей. Одна із рис, що їх об’єднує – любов до смачної їжі. Троянці, наприклад, полюбляли ласувати козацькою їжею. Так, під час морської подорожі вони «з салом галушки лигали, лемішку і куліш глитали і брагу кухликом тягли». Цю їжу не можна назвати вишуканою, але вона є своєрідним символом козацтва.
Широкий перелік страв І. Котляревський подає в описах бенкетів. Наприклад, у Дідони троянці їли «свинячу голову до хріну і локшину на переміну, потім з підлевою індик, на закуску куліш і кашу, лемішку, зубці, путрю, квашу, і з маком медовий шулик». Деякі із перелічених страв відомі й сьогодні, а деякі вже призабуті. Наприклад, нечасто сьогодні готують лемішку – кашоподібну борошняну страву, зубці – кашу з підсмаженого ячменю. Шулики, пісні коржики з маком та медм, сучасні господині готують кожного року на Маковія, але називаються вони в різних регіонах України по-різному. Як бачимо, у меню на Бенкеті Дідони представлені і перші, і другі страви, і солодощі.
Ацест, щойно зустрівши Енея, пригостив його салом та ковбасою з хлібом, троянцям же дали тетері. На банкеті на Сицилії троянці їли і вишуканіші страви: «пашкети», «зразову до рижків печінку», гречані пампушки.
Згадуються у поемі й обрядові страви. Наприклад, готуючись поминати Анхіза, троянці варять кутю. У цьому ж епізоді згадуються види хліба: хліб, бублики, книші. Переважали на поминальному столі страви з м’яса: «баранів тьма була варених, курей, гусей, качок печених». Звісно ж, не могли обійтися без борщу, а також варили юшку та галушки.
Прибувши на Латинську землю троянці їли «січену капусту, шатковану, і огірки… хрін з квасом, редьку, буряки; рябка, тетерю, саламаху». І. Котляревський зауважує, що ці страви споживали «в час м’ясопусту», тобто на початку Великого посту. У царя Латина троянці їли бублики, кав’яр (риб’яча ікра зі спеціями), борщ, «потрух з галушками», каплуни, шарпанину (шматочки риби в тісті), бабу з отрібки (запіканка з подрібненою печенкою) свинину з часником та крохналь (кисіль).
Не менше уваги приділив І. Котляревський напоям. Наприклад, на тому ж бенкеті у Дідони пили слив’янку, мед, пиво, брагу, сирівець, горілку просту і калганку. У Латина також пили «горілку, пиво, мед і брагу». Заморськими напоями частував троянців Латин: «вродилось реньське з курдимоном і пиво чорнеє з лимоном». Ренське – сорт привозного вина, кардамон – пряне насіння.
А що ж їли боги? У їх раціоні були прості страви, наприклад, «Зевс кружав сивуху та оселедцем заїдав». На обіді у Зевса «лакомини різні їли, буханчики пшеничні білі, кислиці, ягоди, коржі і всякі-разні витребеньки».
Отож, в «Енеїді» І. Котляревського трапляються назви різних страв – і простих, і вишуканих. Щоправда, вивчати меню, представлене у творі сучасному українцеві варто зі словником.