ЧАСТИНА ПЕРША
Моторний парубок Еней змушений був покинути Трою, свою Батьківщину, після того, як її спалити греки. Взявши інших троянців, він "куди очі почухрав".
Юнона здавна не любила Енея, бо той ніколи нічого в неї не просив. Окрім того, парубок був богині «не по серцю», бо народився у Трохи, а його матері Венері Паріс дав яблуко.
Юнона звернулася до бога вітрів Еола з проханням зчинити бурю на морі, аби завадити Енеєві. За це богиня пообіцяла Еолові вродливу дівку.
Вітри розгулялися на морі, злякавши Енея. Троянець вирішив звернутися до хабарника Нептуна. Отримавши півкопи, Бог морів нагримав на вітрів, і ті дали драла.
У цей час Венера прийшла до Зевса просити за свого сина. Громовержець розповів їй про долю Енея, зокрема те, що в майбутньому він збудує своє царство в Римі.
Еней приплив до Карфагену, де правила вдова Дідона – «розумна пані і моторна». Троянці розповіли цариці, яке лихо їх спіткало. Дідоні стало жаль гостей. Вона одягнула, нагодувала їх, влаштувала банкет.
У Карфагені троянці жили безтурботно: ходили на вечорниці, женихалися. Дідона полюбила Енея. Виявилося, що сама Венера «свашкувала» та муштрувала сина, щоб той закохав в себе Дідону. Троянець же за таким життям забув про Рим.
Зо два роки прожив Еней у Дідони, поки Зевс не помітив його з Олімпу.
Розгнівався Юпітер на Венериного сина, послав Меркурія у Карфаген. Меркурій швидко дістався до Енея, переказав слова Зевса: «Ану лиш швидко убирайся, з Дідоною не женихайся, Зевес поход тобі сказав».
Еней злякався гніву Юпітера, тому пручатися не став. Він зібрав речі і хотів нишком втекти від Дідони, коли та засне. Цариця здогадалася, що замислив троянець. Вона зробила вигляд, що заснула. Коли Еней хотів втікати, схвалила його за чуба. Довго лаялася жінка на коханого, докоряла йому. Еней в цей час потихеньку відступав до дверей. Тільки-но заступив за поріг – побіг до троянців. Троянці з Еенеєм відплили від Карфагену.
Дідона дуже журилася за коханим, нічого не їла, не пила. Сестра Ганна хотіла зарадити її горю, але не змогла. Якось вночі, поки всі спали, Дідона спалила себе, пославши душу «к чорту в ад».
ЧАСТИНА ДРУГА
Еней, відпливши від Карфагена, трохи посумував, а потім побажав Дідоні «вічного царства», а собі – «довголітнього панства» та іншої вдови.
На морі здійнялася буря. Один із троянців нагадав Нептунові про хабар. Море стихло, але кораблі вже віднесло далеко. Небораки троянці зрозуміли, що в Італію по такім бурхливім морі не допливуть. Вирішили завітати до царя Ацеста, який жив на Сицилії.
Сицилійці радо зустріли гостей і відвели до свого царя. Ацест влаштував банкет.
Еней згадав, що в цей день від горілки помер його батько Анхіз. Парубок вирішив влаштувати поминальний обід для старців, щоб перед батьком відкрилися ворота до раю. Троянці зголосилися допомогти Енеєві.
Еней і сам поминав батька зі старшиною. Він дуже захмелів і заснув. Коли ж проспався, знову взявся до чарки, а потім влаштував ігрища. Зчинилася бійка між Ентеллом та троянцем Даресом.
Меркурій прибіг на Олімп і розповів, що робиться на сицилійській землі. Боги посварилися, бо Венера була за Дареса, а Бахус – за Ентелла. Зевс наказав не втручатися. Ентелл дав доброго ляпаса Даресу. Еней продовжував розважатися.
Юнона в цей час попросила Ірисю, щоб та підмовила троянок спалити човни їхніх чоловіків. Троянки легко погодилися, адже були ображені на чоловіків за те, що ті гуляли, а вони голодні стерегли човни.
Еней, побачивши пожежу, дуже злякався. Він прибіг на берег і почав лаяти богів, а потім просив їх погасити вогонь. Пішов дощ, загасив пожежу.
Еней не знав, як йому бути далі. Троянець Охрім порадив йому виспатися, а вже потім міркувати. Уві сні Енеєві з'явився Анхіз. Старий сказав синові, що прислали його боги, аби він нагадав про Рим.
Анхіз порадив зібрати ті човни, які вціліли, і залишити Сицилію. Батько запросив Енея до пекла, мовляв, без цього до Риму той не потрапить, бо для того треба вклонитися Плутонові.
Еней подякував Ацесту за хліб-сіль і вирушив в дорогу. Венера побачила, що човни її сина вже в морі, і побігла до свого дядька Нептуна просити, щоб той «не потопив їх у волнах».
Після цього Енеєві повіяв попутний вітер. Єдина біда, яка трапилася по дорозі – гибель найвірнішого слуги Енея Тараса. Тарас випив горілки, тому коли човен трохи розхитало, троянець випав з нього і втопився.
ЧАСТИНА ТРЕТЯ
Еней трохи посумував, поплакав. Він почав боятися моря так, що навіть почав сумніватися в батькових словах. Та й на богів вже мало покладався.
Вітри підганяли човни, а троянці співали про Сагайдачного та Січ. Вони навіть не знали, куди їх мчить Еней.
Немало вони побували по морях, поки пристали до Кумської землі. Троянці швидко перезнайомились з місцевим людом, «посватались і покумались». Почали вони знову вчащати на гуляння.
Тільки Еней не міг веселитися, бо в голові йому сиділа думка про пекло. Знову йому снився батько. Приходив уві сні й Плутон.
Анхізенко пішов шукати шлях до пекла. У густому лісі він натрапив на стару хатинку на курячій ніжці. Тут жила кумська Сівілла, яка служила при храмі Феба. Еней злякався її вигляду, адже це була «бабища старая, крива, горбатая, сухая, запліснявіла, вся в шрамах...».
Сівілла розповіла Енеєві, що вона допомагала людям у нужді, бо багато всього знала.
Відьма сказала гостеві, що спершу йому треба зайти у каплицю Феба та помолитися, пообіцяти богові телицю. Сівілла пообіцяла Енеєві, що після цього вони з Фебом щось йому скажуть, а може, й покажуть шлях у пекло.
У каплиці в Сівіллу ніби вселився злий дух: вона качалася по землі, корчилась та кривилася, а з її рота клубком йшла піна. Після нападу Сівілла очуняла і почала розповідати Енеєві про його майбутнє. Троянцеві судилося стати шанованим у Риму паном, але переш ніж це станеться, йому доведеться поблукати по світу. Сівілла попередила, що Анхізенко ще не раз клястиме лиху долю, поки стане паном.
Енеєві не дуже сподобалося пророкування, але він мусив з ним змиритися. Чоловік попросив відьму відвести його до батька в пекло. Сівілла попередила, що це дуже небезпечна мандрівка, але пообіцяла допомогти.
Відьма наказала в густому лісі знайти деревце, на якому ростуть золоті яблука-кислиці. Щоб зайти до пекла, треба добути гілку з того дерева. Ця ж гілка мала допомогти також вибратися з пекла. Сівілла сказала, що, зломивши гілку, треба чимдуж втікати звідти, не зважаючи на голоси. Головне – не озиратися.
Довго Еней шукав чарівне дерево. Густий ліс був моторошний, троянень добре злякався, поки відшукав яблуню. Йому вдалося дістати гілочку.
Повернувшись до троянців, Еней наказав принести щедру жертву богам.
Під час обряду з'явилася поміж троянцями Сівілла, аби повести Енея в пекло. Сама вона, як виявилося, була там вже багато разів.
Шлях до пекла почався темною вулицею, де жили Дрімота та Зівота. Далі Еней та Сівілла зустріли Смерть та всякі пошесті. Трапилися їм по дорозі також волоцюги, мандрьохи, п'яниці та інший грішний люд.
Енея ці «дива» дуже злякали. Сівілла підганяла його. Так дійшли до Стікса, де зустрілися з перевізником Хароном. Харон з гнівом зустрів незваних гостей. Сівілла показала йому золоту гілочку, розповіла, до кого вони прийшли. Перевізник схаменувся і погодився переправити їх через Стікс. На березі уже чекав триголовий пес. Сівілла нагодувала його хлібом і він заспокоївся.
Еней потрапив в пекло, де все було оповите туманом. Гості побачили казани з киплячою смолою, спостерігали за різними грішниками. Тут терпіли муки пани, хабарники, люди, які чинили перелюб, які жили за чужий рахунок. У пеклі були представники різних станів та різного достатку. Навіть «скучні» поети та недобросовісні видавці терпіли муки. Покарання відбували і любителі вечорниці, і пустомолки, і звідниці, і дівиці, які прикрашали себе, обманюючи інших.
Зустрів Еней в пеклі і Дідону. Розлючена жінка видалася на колишннього коханого і десь зникла. Були в пеклі й троянці. З ними Еней почав балагурити, жартувати, чим розізлив Сівіллу.
Еней з якою дійшли до помешкання Плутона й Прозерпіни. До Прозерпіни його не пустили, адже та хворіла.
У будинках підземного царя жили праведні душі. Вони відпочивали і смакували ласощі. Душі жили люб'язно, ніхто ні з кого не кепкував, ніхто ні з ким не бився.
Сівілла розповіла, що це були душі нищих, навіжених, старців та хромих, а також сирот, вдів і безпорочних дівчат. Були тут і душі знатних, заможних людей, які жили на землі чесно.
Еней дізнався, що його батько міг жить, де схоче, бо був божої крові, а також ласкавою до нього була Венера.
Нарешті у долині Анхізенко стрів батька. Той розповів йому про майбутнє панування, а потім відвів на вечорниці у пеклі, де попросив ворожку розповісти Енеєві про його долю. Горщик з відьомськими травами показав, що Еней буде управляти всім світом, «і Римськії поставить стіни. В них буде жити, як в раю». Після цього Еней попрощався з Анхізом і втік із Сівіллою з пекла.
ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА
Розділ починається незрозумілою мовою. Автор пояснює, що це Сівілла так закрутила слова. Вона хотіла задурити Енея, щоб отримати від нього більше грошей, хоч троянець і так був бідний.
Еней подякував відьмі, заплатив їй, і вона щезла. Троянці поспішили відплисти від Кумської землі, щоб «Юнона не дала швабу».
Спочатку на морі почали вити вітри, але скоро затихли. Заспокоїлися і троянці. Аж ось поромщик побачив острів, на якому жила цариця Цірцея. Вона була дуже зла до людей і тих, хто до неї потрапляв, перетворювала на тварин. Найчастіше перетворювала бідолаг на волів і вони походжали в плузі. Ляхи ставали на острові баранами, а москалі – цапами. Були на острові представники різних народів, перетворені на різних тварин.
Троянці почали молитися та хреститися, щоб тільки оминути острів. Звернулися вони й до Еола. Бог вітру змилувався і змінив курс кораблів.
Троянці побачили нарешті Тібр – річку, обіцяну Богами.
Еней з товаришами опинилися на латинській землі. Правив там цар Латин. Він був дуже скупий, а всі його піддані ходили в латаних штанях.
Латин був далекою ріднею олімпійським богам. Його батьком був Фавн.
Мав Латин і красиву молоду дочку Лавинію. Багато парубків вподобали дівчину, ледь кинувши на неї оком.
Не раз хлопці намагалися свататися до Лавинії, але її матері Аматі подобався не кожен жених.
Сусідом Латина був царьок Турн, якого мали на прикметі і Лавинія, і Амата, а сам Латин дуже з ним дружив.
Коли вже Турн мав сватати Лавинію, у царстві з'явився Еней.
На латинській землі троянці помітили, що місцевий люд розмовляє дивною мовою. Еней купив книжок і почав навчати своїх товаришів латинській мові. За тиждень троянці вже вміли говорити цією мовою. Тоді вони пішли до царя на поклон.
Троянці привезли з собою дари: килим-літак, скатерть-самобранку та сап'янці-самоходи.
Латин, його дружина та дочка зраділи таким подарункам. Вони прийняли дорогого гостя. Цар Латин навіть почав його називати зятем.
Ірися розповіла Юноні, як Енея приймали на латинській землі і що Латин вже вважав троянця зятем.
Юнона розгнівалася, вирішила залучити Турна, щоб завадити Енеєві. Богиня покликала фурію і попросила погубить троянців. Фурія подалася до Амати і зародила в жінці злість, а потім відвідала Турна. Турнові приснилося, що Еней женихався з Лависею. Царівна ж відповіла троянцеві взаємністю. Прокинувшись, Турн надіслав Енеєві листа, у якому кинув виклик до бою.
Придумала фурія, як зробити ще одну капость троянцям. В Амати був біленький цуцик, якого дуже любили в царській родині. Троянські хорти його розірвали.
Амата осатаніла. Разом зі своїми підданцями жінка кинулася до Енеєвих куренів, щоб спалити їх. Троянці розбили Аматину рать.
Турн в цей час писав Латинові листа, викликаючи на війну. Латин розгнівався на Турна і вже хотів дати гнівну відповідь, але, виглянувши у вікно, побачив, що його народ готовий йти війною на троянців.
Латин не любив воювати. Він намагався відмовити народ від цієї затії, але вельможі збунтували людей. Бояри розіслали маніфест, аби латинці йшли на війну. Почалася підготовка до війни: готували зброю та набої, муштрувала вояків.
До війни спонукала Амата. Вона змовилася з Турном, ходила по вулицях та підбурювала людей.
Турн і собі добре готувався, його союзниками стали всі «сусідні» корольки.
Розповісти, чи зможе Еней витримати цю напасть, І. Котляревський обіцяє у п'ятій частині.
ЧАСТИНА П’ЯТА
Еней зрозумів, що втрапив в біду. Його не полишали думки про війну. Троянець хотів звернутися до богів з проханням про допомогу, але боявся змін. Довго героя бентежили думи, але врешті його здолав сон. Уві сні він побачив очеретяного діда, який порадив не боятися війни, а покластися на олімпійських богів. Дід порадив також звернутися до аркадян, вони стануть союзниками у борні, адже з латинцями ворогують. Потім дід представився: «Я Тібр старий!» Тібр сказав, що допомагає Енею. Він знав, що троянець поставить «город над городами».
Після сну Еней вмився водою з Тібру, помолився. За порадою очеретяного діда троянець знайшов під дубом свиню та тридцять білих поросят. Їх він наказав принести в жертву Юноні.
Далі Еней поплив до Евандра просити допомоги. Цар аркадян довго не вагався, пообіцяв, що вже вранці його військо буде готове до походу. Поки Еней бенкетував у Евандра, Венера пішла до Вулкана з проханням викувати для його синочка чарівну збрую.
Евандр призначив свого сина Палланта начальником війська, аркадцям наказав, щоб ті мужньо билися з ворогом. Енея цар попросив наглядати за його сином, також порадив зайти до лідійського народу, які теж погодяться воювати, бо Турн давно їх «тіснить».
Військо рушило в похід. Вночі під час перепочинку до Енея спустилася Венера. Вона дала синові обладунки, які жодна зброя не здатна була пробити.
Юнона послала Ірисю до Турна. Ірися спонукала царька швидше наступати на нову Трою, поки Еней з військом був в дорозі. Троянці очікували, що Турн штурмом братиме їх кріпость. Вони домовилися сидіти у фортеці.
Турн підійшов до кріпості, але стіни були міцні, а троянці сиділи тихо. Царьок розлютився, наказав спалити човни троянців. Дим від пожежі сягнув Олімпу. Венера ж подалася до матері богів Цібелли, яку шанував Зевс. Венера пообіцяла Цібеллі купити збитню, аби тільки та вступилася за троянців перед Зевесом. Зевс прислухався до слів матері, пообіцяв провчити Турна.
Зевс махнув рукою, і Турнове військо почало розбігатися. Цар не міг їх повернути, адже ті були охоплені страхом.
Біля головної башти троянців на сторожі стояли Низ та Евріал. У їхніх жилах текла не троянська кров, але вони вірно служили Енеєві. Вирішили молодці тихенько вночі пробратися у табір рутульців і повбивати ворогів. Низ намагався відмовити Евріала йти на таку небезпечну справу, адже у того була стара мати. Евріал же стояв на своєму. Товариші розповіли про свій план Іулу – синові Енея, начальнику троянського війська. Іул схвалив таке рішення.
Евріал та Низ подалися в рутульский стан. Вони зробили те, що надумали і вже почали пробиратися до своїх, але вороги наздогнали їх та вбили. Турн звелів наткнути тіла Низа та Евріала на щогли. Троянці відразу здогадалися, чиї то виднілися голови. Мати Евріала дізналася страшну звістку, довго оплакувала свою дитину.
Рутульці знову почали штурмувати троянську кріпость. Троянці спочатку хвацько відбивали атаки, але ворогові вдалося зайти у місто. Турн ледве не загинув від руки троянця Пандира, але Юнона захистила його.
Троянці вже зібралися втікати із кріпості, але вельможний Серест зміг зупинити їх, присоромивши.
ЧАСТИН ШОСТА
Зевс розгнівався на богів за те, що ті сварилися щодня між собою і сварили смертних. Він пригрозив, що поспихає їх за таке з неба і будуть вони пасти свиней. Справедливим покаранням для богинь Зевс вважав заслання на Січ, адже там жіночих «каверз не вважають, жінок там на тютюн міняють».
Юпітер наказав не вплутуватися у війну Енея та Турна, щоб не залишилися без чинів. Венера почала заступатися за Енея, а Юнона пащекувати на Венеру. Між богинями зчинилася сварка. Зевс наказав замовкнути і не втручатися у земні справи.
Еней із союзниками йшов на підмогу і міркував, як здолати ворога. Під час привалу з’явилися йому мавки, які розповіли, що Турн попалив троянські човни. Еней з військом поспішив на допомогу своєму народові. Мавки допомогли швидше допливти до міста.
Розпочався страшний бій. Молодий Паллант кидався безстрашно на ворогів. Налетів Турн і вбив молодого аркадця. Еней почав мстити за гибель парубка. Він рубав рутульців десятками.
Юнона, приспавши пильність Зевса, прийняла подобу Енея та спустилася до Турна. Царьок погнався за марою. Юнона завела його на середину моря. Турн змушений був повертатися в отчий край. Еней про ці пригоди нічого не знав. Перед тим, як продовжити бій, він наказав поховати з почестями полеглих героїв.
Латинові посли прийшли до Енея просити повернути тіла вбитих латинців. Еней віддав їх, сказавши, що його ворогом є тільки Турн. Посли латина пообіцяли, що донесуть цареві слова Енея, розпили з троянцями мирову.
До латина прийшли посли від хана Діомина. Хан просив переказати, що його народ не піде проти троянців, а Латинові радив помиритися з Енеєм. Латин погодився, що треба миритися з троянцем. Цьому зрадів Дрансес. Велможа порадив влаштувати бій Енея та Турна, а потім віддати Лавинію за Енея.
Турн погодився стати до бою. Царьок був впевнений, що зможе «послать Енея до Плутона». Латин жалкував, що послухався жінку і відмовив Енеєві. Амата відмовляла Турна йти на бій: боялася, що той загине, і боги відвернуться від латинців.
Юнона намагалася відвернути від Турна напасть. Богиня послала до рутульців мавку Ютурну, аби та вмовила не відправляти царя на бій. Рутульці прислухалися до мавки і порушили угоду. Вранці вони рушили до троянців битися. Енея поранили, але Венера його врятувала. Еней бажав битися з Турном. Царьок втік у латинське місто. Троянці почали брати його штурмом. Турн погодився на бій з Енеєм. Юнона намагалася допомогти Турнові у битві, поки це не помітив Зевс.
Юнона погодилася, щоб Еней переміг і став царем. Але богиня поставила умову, щоб той зберіг «імення, мову, віру, рід» латинців. Бачачи свою загибель, Турн попросив, щоб його тіло передали його батькові. Енея ці слова розчулили, він хотів навіть відпустити ворога живим, але побачив обладунки Палланта і убив Турна.