Є в повісті «Захар Беркут» образи-символи, що корінням сягають язичницьких вірувань. Одним з найпомітніших таких образів є стовп – чотиригранний камінь, величезний, грубий. Тухольці назвали його Сторожем.
Сторож стояв при вході у тухольську долину у надзвичайно дикому місці біля вузького потоку. Потік підмивав Сторожа, тому камінь знизу був тонший, а вище був схожий на велику голову, порослу папороттю та берізками. Тухольці вірили, що цей камінь охороняв вхід до їхніх земель. Він «готов був упасти на кождого, хто в ворожій цілі вдирався б до сього тихого, щасливого закутка».
Максим Беркут показав Сторожа Мирославі та Тугару Вовкові. Дівчині страшною показалася дика місцина, а Тугарові Вовку небезпечним здався каменюка. Максим же розповів бояринові та його дочці, що той камінь священний. Щовесни тухольці приносили Сторожеві вінки з червоного огнику.
Мирославі Максим Беркут розповів легенду про священний камінь. Виявляється, колись він був царем, який зміг побороти злу силу – Морану. Богиня смерті Морана опікувалася мертвим озером, яке було колись на тому місці, де тепер розкинулася Тухля. В озері нічого не жило. Звірі, які пили з нього, гинули. Птиці ж не могли перелетіти понад ним: падали у воду та топилися.
Цар велетнів посварився з богинею смерті, розбив молотом скалу і розлив воду. Долина ожила, а Морана не змогла повернути в озеро воду. Вона закляла царя велетів, перетворивши його на камінь. Протк владу в цім краї Морана більше не змогла відновити, а цар велетнів, ставши каменем, почав пильнувати долину. Від покоління до покоління передавали цю оповідку тухольці. Люди вірили, що Сторож – їх найкраща оборона. Захар Беркут неодноразово нагадував односельцям про їхній зв’язок з каменем.
Саме Сторож став помічником у боротьбі з монголами. На зібранні, коли вирішували, вберегти громаду від боярських зазіхань, тухольці одноголосно погодилися стояти за свободу, навіть яко доведеться пролити кров. Захар Беркут зворушено відповів: «…се дух нашого великого Сторожа прорік із вас!»
Перед нападом монголів Захар Беркут побачив дивний сон: тухольці зібралися на свято «Сторожа», Захар Беркут виголошував палку промову, почали палахкотіти блискавиці, а потім Сторож зрушив і упав на Захара Беркута. Цей сон виявився вісником біди – монгольської навали.
Сторож допоміг загнати монголів у пастку і розбити їх. Цікаво, що камінь ніби відчував горе тухольців. Він стояв понуро. Люди вбрали його, як на свято вінцями з листя та смерекових галузок. Захар Беркут помолився Сторожеві і попросив його зломити вдруге «погану силу», загативши її в кітловині. У відповідь пролунав грім, здавалося, що Сторож схвалив рішення тухольців, готовий був стати помічником в обороні.
І Сторож, і Захар Беркут виконали обов’язок перед тухольською громадою – врятували її свободу та порядки. Захар Беркут відчув поклик Сторожа і пішов у засвіти. Цей епізод свідчить про духовний зв’язок старійшини зі священним каменем.
Сторож – символ добра, незгасної віри. За допомогою цього образу І.Я. Франко вкотре довів, що добро завжди перемагає зло.