Втіленням молодецького запалу, відваги та принциповості є Максим Беркут – герой повісті І.Я. Франка «Захар Беркут». Його образ надовго залишається в пам’яті читачів, адже виписаний він яскраво та колоритно.
З Максимом Беркутом ми знайомимося у першому розділі, спостерігаючи за тим, як він вправно керував гуртом мисливців. Він робив все не кваплячись, але й не запізнюючись. Молодий гірняк був дуже розумним, мав неабиякі організаторські здібності, тож навіть боярин та його поважні гості прислухалися до нього. Максимові подобалося бути ватажком, відчувати себе «начальником сеї невеличкої армії».
Викликає повагу те, що Максим і між боярами, і зі своїми товаришами був однаково спокійний, вільний рухами, а головне поводив себе, «мов рівний серед рівних». Товариші радо виконували те, що він говорив.
Під час ловів Максим продемонстрував також свою вправність та спритність. Він легко просувався звивистими, крутими гірськими стежками. Він врятував Тугара Вовка та його доньку Мирославу від ведмедів.
Зустріч з Мирославою змінила життя Максима. Молоде серце пізнало, що таке кохання. Мирославі також з першого погляду сподобався Максим. Це й не дивно, адже він «мов здоровий дубчак між явориною, визначався між усім тухольським парубоцтвом». Але більше Мирославі припала до душі палка вдача Максима, його хоробре серце.
Парубок вирішив зізнатися Тугарові Вовку, що він любить його доньку, але зіткнувся з відмовою боярина. Тугар Вовк був впевнений, що смерд не достойний його доньки. Максим засмутився, але Мирославина обіцянка бути його дала надію.
Тяжкі випробування спіткали героя далі. Він повинен був разом з молодцями вчинити суд над Тугаром Вовком. Максим не уявляв, як можна пролити кров батька коханої. Він був готовий пожертвувати собою, аби тільки не робити цього. Але все склалося інакше, боярин привів монголів. Максим з товаришами та дружинниками боярина змушений був оборонятися. І знову він дивує читача кмітливістю, умінням орієнтуватися у ситуації, швидко знаходити вихід та організовувати інших.
Тугар Вовк взяв Максима в полон у цьому бою. Парубкові здавалося, що бути невільником гірше, ніж бути вбитим. Огиднішою, ніж полон для героя була лише зрада і полонена душа, що підтверджується його словами до Тугара Вовка: «У мене пута на руках, а в тебе на душі!»
Максим Беркут гідно тримався у полоні, але дуже змарнів. Він хотів померти, але жагу до життя розбудила Мирослава. Герой зібрав усі свої сили, аби вижити і допомогти громаді. Він мав кілька шансів урятуватися, не ризикуючи життям, але відмовився. Максим Беркут, хоч мав лідерські якості, але зважав і на думку інших. Прислухався він і до Мирослави, яка розповіла йому про план порятунку тухольців.
Знову ж таки завдяки кмітливості Максим Беркут зміг обдурити Бурунду та Тугара Вовка. Максим діяв, ризикуючи життям, але це його не лякало, адже, як і батько, від думав про громаду.
Максим Беркут – гідний син свого батька. Захар Беркут зміг проростити в його душі зернята любові до громади. Максим – лідер, який уміє слухати. Він гідний приклад для наслідування.