Будь-яка мова не є сталою. У процесі розвитку вона змінюється. Особливо помітними є зміни лексичного складу. Уся лексика ділиться на активну й пасивну. До пасивної належать нові слова та застарілі – архаїзми та історизми.
Архаїзми – слова, які вийшли з активного вжитку, бо їх замінили синонімічними відповідниками. І хоч у повсякденному мовленні архаїзми вживаємо рідко, письменники полюбляють послуговуватися ними з різною метою. Архаїзми використовують, коли хочуть надати твору урочистості або прагнуть правдоподібно відтворити минулі часи. Іноді архаїзмами послуговуються для створення комічного ефекту.
І.Я. Франко використав архаїзми у повісті «Захар Беркут». За допомогою застарілої лексики письменник відтворив колорит ХІІІ століття. І хоч архаїзми трапляються у тексті рідше, ніж історизми, вони заслуговують уваги.
Можна виділити тематичні групи архаїзмів. Застарілі лексеми вживають на позначення частин тіла людини: рамено – плече («мов із землі виріс, ряд голів і могутніх рамен»), уста – губи («приложила гарно точений ріг до своїх коралевих уст»).
Трапляються в повісті «Захар Беркут» також архаїзми на позначення людей за різними ознаками: мужчина, муж – чоловік («мужчина величезного росту»), женщина – жінка («противний був тому, щоб і женщина йшла разом з мужами»).
Використовує І.Я. Франко також застарілу лексику для характеристики героїв. Наприклад, вдачу Максима за допомогою прикметника «свобідний» (вільний): «Максим Беркут…свобідний в рухах». Цим же словом характеризує письменник і тухольську громаду. Кілька разів використовує Іван Якович прислівник «свобідно», утворений від відповідного спільнокореневого прикметника.
Залишки деяких архаїзмів знаходимо у сучасних їм спільнокореневих словах. Наприклад, І.Я. Франко використовує слово ураза, яке згодом замінили словом рана: «не своєї урази ми доправдуємось». Проте у сучасній мові широковживаними є слова вразити, враження, вражено. До активної лексики належить дієслово «убивати». У повісті «Захар Беркут» використано спільнореневі слова, які перейшли в розряд застарілих: убійство, убійник.
Деякі архаїзми, вжиті у творі, відрізняються від сучасних синонімічних відповідників одним-двома звуками: кровавий (кривавий), збруя (зброя), тілько (тільки).
Є в творі й низка слів, які складно розподілити на тематичні групи: побіда – перемога («не лунали веселі оклики по тій новій побіді»), гостинець – шлях («потік відділював його від гостинця»), свідоцтво – свідчення («свідоцтво моє проти боярина Тугара Вовка велике і страшне»).
Архаїзми у повісті «Захар Беркут» І.Я. Франко використовує і в описах героїв, природи, подій, і в мові героїв. Застарілі слова допомагають читачеві відчути дух ХІІІ століття, зануритися у тогочасні події. Проте Іван Якович не переобтяжив архаїчною лексикою текст, тому він легко сприймається. Ті ж слова, які спонукають, заглянути в словник, не відбивають бажання читати повість далі.