«Сила народу в єдності» – теза, яку історія доводила багатьма прикладами. Не дивно, що письменники різних епох реалізували цю ідею у творах. І.Я. Франко теж не лишився осторонь. У повісті «Захар Беркут» Іван Якович показав, як згуртованість стає рушійною силою для розвитку народу, а також секретом його незламності.
У повісті І. Франко змалював картини життя тухольської громади, яка жила у Карпатських горах у ХІІІ столітті. У ті часи руські землі часто страждали від набігів монгольської орди. Монголи залишали після себе руїни та пустки. Тухольців довго захищало те, що вони жили поміж гір. Однак і їм довелося подивитися в очі небезпеці.
Монголи переважали тухольців і кількістю, і озброєнням. Здавалось би, селяни мали б злякатися, але вони вирішили боротися за свої землі. На копі перед нападом вони проголосували за це. Вражає, як злагоджено діяла громада, неначе новенький годинниковий механізм. Жоден з тухольців не намагався протестувати проти рішень старійшин. Навіть коли було наказано повиносити усе із хат і залишити село, люди відразу це зробили.
На допомогу тухольцям поспішили й інші громади, що стало теж великою допомогою у боротьбі. Громади злагоджено робили усе, щоб загнати монголів у кітловину, а потім потопити їх у воді. Об’єднаний народ переміг ворога. Спостерігаючи за монголами, легко помітити, що в їхньому війську кожен думає насамперед за себе. Бурунді складно було організувати своїх воїнів, коли тих охоплював страх. Коли ж монголів почала затоплювати вода, кожен з них намагався врятувати себе на острівці з каміння, а іншого ладен був втопити. Результат таких стосунків у війську – поразка.
І це не єдиний приклад згуртованості народу у повісті «Захар Беркут». Ми бачимо, як тухольці протистоять князеві та боярам.
Максим Беркут та молодці, які прийшли до Тугара Вовка, аби виконати вирок громади (покарати боярина-злодія), показали, що навіть маленький гурт може вдало протистояти монголам, якщо буде єдиним у боротьбі. Навіть дружинники Тугара Вовка стали на їх бік.
На прикладі тухольської громади І.Я. Франко показав, що єдність народу – це не випадкова особливість, а результат багаторічної праці. Захар Беркут присвятив сімдесят років, аби сформувати сильну тухольську громаду, яка поважає закони та порядки роду. Тухольці звикли до взаємоповаги, звикли допомагати один одному, бути чесними з односельцями. Це все об’єднало людей, зміцнило народ.
Захар Беркут зміг показати й іншим громадам переваги такого устрою. Так сусідні села, подібно до кілець ланцюга трималися купки, залишаючись при цьому самостійними.
Тухольці із повісті «Захар Беркут» уже кільком поколінням українців нагадують про те, яке значення має єдність народу. Сьогодні ж ми й самі переконуємося в цьому кожного дня. Наш народ тільки зміцнив свої вікові зв’язки, згуртувавшися для боротьби з ворогом. Це й допомагає нам виборювати свою свободу. А після перемоги згуртованість знадобиться, щоб відбудувати зруйноване і жити гідно на своїй землі.