Патріот, патріотичний, патріотизм – ці слова дуже часто вживаються у сучасному українському суспільстві. Проте українські письменники давно почали втілювати ідею патріотизму за допомогою художнього слова. І.Я. Франко реалізував її і в поезії, і в прозі. Зокрема патріотична ідея є однією з провідних в історичній повісті «Захар Беркут».
Варто зауважити, що для І.Я. Франка патріотизм – це любов до рідної землі, яка проявляється у вчинках, це готовність пожертвувати особистим заради народу. Цю позицію Івана Яковича легко довести аргументами із повісті «Захар Беркут».
У творі розповідається про тухольців – не дуже чисельну громаду, яка живе у Карпатах. Устрій громади формувався десятиліттями під мудрим керівництвом Захара Беркута. Сімдесят років присвятив чоловік розбудові демократичної спільноти, яка живе за законами та порядками, успадкованими від пращурів.
Захар Беркут – це приклад справжнього патріота. І його любов проявляється не у патріотичних гаслах, а в справах. Чоловік багато працював над собою, щоб приносити користь тухольцям. Бесідник звик допомагати іншим. Саме у цьому він вбачав сенс життя. Патріотизм – це також вміння прислухатися до свої співвітчизників. Тухольці вважали Захара Беркута чи не наймудрішою людиною. Проте герой ніколи не користувався цим, ніколи не приймав рішення одноосібно. На тухольській копі кожен представник громади мав право сказати своє слово.
Любити рідну землю та свій народ Захар Беркут навчив і свого сина Максима. Максима також можна сміливо назвати патріотом. Парубок, як і батько, звик приносити користь громаді. Його життя для нього видається другорядним, коли йдеться про порятунок Тухольщини. Максим готовий померти у полоні, аби тільки його односельці урятувалися. Захар Беркут відмовився обміняти сина на вихід монголів з кітловини.
Мирослава також любить свою землю. Їй важко було прийняти те, що її батько став зрадником. Дівчина ж відмовилася від такого шляху. Вона допомогла тухольцям здолати монголів.
Тухольці – збірний образ народу, який ладен віддати життя за порятунок рідної землі. Почувши про загрозу нападу монголів, тухольці не кинулися втікати чи здаватися, хоча й знали, що ворог набагато сильніший. Люди об’єдналися і на копі вирішили оборонятися до останнього подиху. Саме любов до рідної землі й до односельців допомогли тухольцям перемогти.
На прикладі Тугара Вовка І. Франко показав, що людина, яка не відчуває зв’язку з рідним краєм, з народом, не буде щасливою. Така людина схожа на рослину, яка вирвана з ґрунту з корінням. Рано чи пізно вона зів’яне. Але Тугар Вовк не просто не відчуває любові до Батьківщини. Він зрадник. Герой встромив ножа у спину співвітчизникам. За це він заплатив життям. Вважаю, що доля його склалася б інакше, якби він прийняв закони тухольців і залишився з ними.
Отож, у повісті «Захар Беркут» І.Я. Франко показав, що патріотизм – це не просто любов до Батьківщини, а й запорука існування народу. Народ, не об’єднаний, любов’ю до рідного краю, дуже вразливий.