План
1. Зовнішній вигляд братів
2. Навчання в бурсі
3. Ставлення до батька і матері
4. Життя на Запорозькій Січі
5. Поведінка в бою і в момент їх загибелі
6. Подвиг Остапа і зрада Андрія
7. Відношення автора до Остапа та Андрія
8. Ваша оцінка героїв повісті
Остап і Андрій – сини козацького полковника Тараса Бульби, головного героя однойменної повісті Миколи Гоголя. Це юні хлопці майже одного віку: Андрію було 20 років, а Остапу – 22 роки.
Автор більш детально описує зовнішність молодшого брата. Він високий, міцний, має гарне засмагле обличчя, чорне хвилясте волосся. На початку твору обличчя ще мало юнацьку м'якість, на ньому виднілося перше волосся, якого ще не торкалася бритва. Пізніше вигляд хлопця став більш мужнім.
Остап також гарний, але його врода не така вишукана, як в Андрія. Герой має міцну статуру, пряму поставу, здорове обличчя, вкрите першим пухом волосся.
Брати походили із заможного козацького роду. Андрій полюбляв гарно одягатися, пишався дорогою зброєю, яку не міг собі дозволити звичайний козак. Остап не приділяв особливої уваги зовнішньому вигляду, як і його батько.
Тарас Бульба віддав синів на навчання до Київської бурси, коли вони ще були дітьми. Так було заведено тоді серед заможних козацьких родин. Полковник хотів славного майбутнього для своїх хлопчиків, тому вирішив дати їм освіту, хоча справжню науку він вбачав на Запорізькій Січі.
Хлопці були різними за характером, і це добре проявилося під час навчання у бурсі.
Остап не хотів вчитися, навіть одного разу втік додому, але його повернули до закладу і покарали. Тоді він вирішив позбутися букваря, закопавши його. Хлопця викрили і знову покарали, але він не здавався і повторив свої дії ще три рази. Але суворий батько все ж таки змусив сина навчатися, пригрозивши віддати слугою у монастир. Остап зрозумів, що тоді його мрії про Запорізьку Січ не здійсняться, і взявся за науку. Дуже швидко хлопець показав непогані результати у навчанні. Це говорить про надзвичайну силу волі героя. Також постійні покарання, яких він не уникав через чесність, навчили його терпіння.
Інші студенти ставилися до Остапа з повагою, тому що він був гарним товаришем: чесним, нікого не підставляв і не зраджував. Ці риси характеру потім гідно оцінили козаки га Запорізькій Січі.
Андрій охоче навчався, мав гарні результати. Також він був не проти шкільних пустощів, часто в них верховодив. Але майже завжди герой виходив сухим із води, тому що вмів хитрувати.
Молодший син Тараса Бульби любив музику, вмів бачити прекрасне у світі. Він мав почуття більш живі та глибокі, ніж заведено у козаків. Через це переживав батько, адже хотів виховати із синів справжніх воїнів, суворих і грізних, а не чутливих і м'яких.
Андрій любив помріяти, особливо про дівчат. Вони стали йому подобатися дуже рано. Одного разу під час прогулянки вулицями Києва він ледь не потрапив у дорожню пригоду і випадково побачив гарну польську дівчину і закохався в неї. Тарас Бульба потім натякне, що жінки не доведуть його до добра.
Остап не мріяв про дівчат, бо мріяв виключно про Запорізьку Січ і подвиги заради рідного краю і свого народу.
Остап і Андрій дуже любили матір, це видно ще на початку твору в сцені їх повернення додому після завершення навчання у бурсі. Вони радо її обіймають і горнуться до неї. Це не сподобалося Тарасу Бульбі, бо він вважав, що такі ніжності зроблять хлопців м'якими. Старий козак взагалі не враховував думку дружини, ображав її, що, на жаль, було часто серед козацьких родин, де чоловік був головним, а жінка не мала прав. Остап і Андрій жаліли матір, але не могли йти проти волі батька. Хлопці поважали його і побоювалися, особливо Андрій. Остап не міг пробачити кривди навіть рідній людині, тому коли Тарас насміхається над семінарським одягом синів, він вступає з ним у бій на кулаках. Старий козак не ображається, а навпаки радий, що хлопець відстоює власну гідність. А от Андрій розчарував його, тому що не став битися, а отже проявив слабкість.
Тарас Бульба після повернення синів з навчання вирішив відвезти їх на Запорізьку Січ. Він завжди мріяв, щоб діти продовжили його шлях захисника Батьківщини.
Хлопці швидко зрозуміли суворі закони запорожців, гідно себе проявили на тренуваннях і охоче брали участь в частих козацьких гуляннях.
Брати були дужі та вправні, поводилися згідно із законами, тому козаки їх прийняли.
Остапу старші чоловіки пророчили роль ватажка, бо бачили в ньому задатки лідера – чесного і мудрого. Батько пишався ним. Андрій вражав всіх своєю відчайдушною відважністю, він кидався у бій із всією силою своєї чутливої душі. Він "весь поринув у чарівну музику куль і мечів". Тарас радів, що Андрій прагне стати воїном, але боявся його безрозсудності.
Остап і Андрій – однаково сильні й відважні молоді чоловіки, але їх поведінка у бою досить різна: Остап завжди старався співвіднести сили свої і противників, мислив стратегічно; а його молодший брат більше керувався емоціями, відчайдушно поринав у бій аби стати героєм, і часто показував дива майстерності. Але батько більше шанував Остапа за його раціональний підхід до битви.
Під час боротьби із польським військом Остап проявив себе дуже мужньо, навіть став курінним отаманом, але, на жаль, потрапив у полон. Він показав свою надзвичайну силу волю і мужньо зносив тортури. До кінця він залишався незламний, і тільки раз викрикнув ім'я батька.
Андрій перейшов на бік поляків після того, як таємно побачився з польською красунею, в яку був закоханий. Він сильно розчарував батька, і коли вони зустрілися на полі бою, то його чекала кара. Андрій помітив здалека батька і сильно злякався, навіть ховався за спинами своїх вояк, але Тараса вже ніщо не могло зупинити. Батько карає сина за зраду, але навіть в кінці той промовляє тільки одне ім'я – ім'я коханої.
Під час чергового жорстокого бою з поляками Остап проявив себе як справжній лідер, і його потім обрали курінним отаманом. На жаль, пізніше він потрапляє у полон. Хлопця спочатку саджають у в’язницю, далі ведуть на площу для публічної страти. Подвиг Остапа в тому, що він тримався до кінця і не покорився ворогам, відважно терпів усі тортури і тільки один раз вимовив ім’я батька.
Андрій перейшов на бік поляків заради кохання прекрасної полячки. Він у пориві почуттів сказав дівчині, що тепер вона його Вітчизна, а це значить, що він буде служити тільки їй. Хлопець зрадив родину, побратимів, рідний край. І за це його жорстоко покарав рідний батько.
Микола Гоголь показує нам синів одного батька, але дуже різних за характером і долею. Остапа він майже ідеалізує, показуючи його не тільки гідним воїном, але і гідною людиною. Андрій – це скоріше романтичний герой, ніж герой історичної повісті. Він має живі почуття, прагне звершень для самоствердження, мріє про кохання. Не можна сказати, що автор негативно ставиться до Андрія, просто показує, що такий характер виник не в той час і не в тому місці. То були важкі часи для України: постійні набіги татар в турків, загарбницька політика тодішньої польської влади. Тому козацтво стало оплотом незалежності краю. А щоб бути захисником, справжнім воїном, потрібно мати не романтичний характер, а вольовий і принциповий. Таким є Тарас Бульба, який заради державних справ нехтує власними.
Але все ж не він змальований автором ідеальним козакам, а Остап – мудрий, вольовий і добрий.
Андрій зображений автором вродливим і чутливим хлопцем, тому напевно він подобався дівчатам. Але, на мою думку, кращою людиною є Остап. Він також гарний на вроду, але ще наділений багатьма позитивними рисами характеру: добротою, чесністю, принциповістю, мудрістю, силою волі.
Андрій не злий, але егоїстичний хлопець, який ставить на перше місце своє особисте щастя. Мені подобається, що він пожалів голодну панночку і поніс їй продукти, але переходити на бік ворога, я думаю, було не обов’язково. Краще він би просто віддав їжу і повернувся до козаків.
Остап мені подобається більше, ніж його батько, головний герой повісті. Молодий козак має такі ж найкращі риси воїна, але, на відміну від батька, ще не став черствою людиною: він жаліє матір, страждає через брата.
Отже, мій улюблений герой твору - Остап Бульба.