План
1. Дані про Андрія
2. Портрет Андрія
3. Цитатна характеристика Андрія
4. Вчинки Андрія. Як вони розкривають його внутрішній світ?
5. Мова Андрія
6. Ставлення до Андрія інших персонажів твору. Чим воно зумовлене?
7. Додаткові художні відомості
8. Ставлення автора до свого героя
9. Моє ставлення до Андрія
Андрій Бульба – один з головних персонажів повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба». Це молодший син центрального героя, козацького полковника Тараса Бульби. Йому 20 років. У Андрія є старший брат – Остап. Родина героя досить забезпечена: гарний дім, слуги, у чоловіків найкраща зброя.
Разом із братом Андрій навчався в Київській бурсі. Після завершення навчання батько забирає синів на Запорізьку Січ.
Автор звертає увагу читача на зовнішню привабливість героя.
Андрій - гарний юнак: має високий зріст, міцну статуру, чорне хвилясте волосся, засмагле обличчя. Він напрочуд сильний (наприклад, зупинив колесо колимаги польського пана однією рукою).
На відміну від батька і брата, Андрій слідкує за своїм зовнішнім виглядом, гарно і багато одягається.
Герой має чутливу натуру, тому він улюбленець матері. Автор зазначає, що у нього почуття були більш живі та палкі, ніж у звичайного козака. Він рано почав мріяти про жінок, але боявся комусь зізнатися, щоб його не висміяли.
Андрій здатен на хитрощі, завдяки чому він часто уникав покарань за витівки у бурсі.
Тарас хотів виховати з синів грізних воїнів, захисників рідного краю. І тому чутливість молодшого сина його бентежила. Він сварить дружину, коли та, на його думку, балує дітей.
Портрет Андрія змінюється протягом твору. На початку він зовсім юний, на обличчі видніється перше волосся, якого ще не торкалася бритва. Пізніше, коли хлопець потрапляє на Запорізьку Січ і бере участь у своїх перших битвах з ворогами, його обличчя стає більш мужнім, зникає юнацька м’якість.
Андрій – розумний, освічений молодий чоловік. Він добре навчався в бурсі, знання давалися йому легко. Хлопець захоплювався музикою, вмів бачити красу в речах, не зрозумілих пересічній людині.
Своєрідну красу він шукав і в змаганні з ворогом. Він із запальною відчайдушністю кидався у бій, показуючи свою силу і відважність. В ці моменти батько пишався ним, але все одно вважав, що юнакові не вистачає раціональності та холоднокровності.
Зовнішність героя: «Він був дуже гарний на вроду».
Риси характеру: «Андрій, мав живішу і трохи тоншу вдачу... А ще він був меткіший од свого брата; частіше верховодив у найнебезпечніших витівках і не раз завдяки своєму спритному розумові відкручувався від кари».
Герой під час битви: «Попереду полку летів лицар, дужчий і кращий за всіх. З-під мідяного шолома вибивався неслухняний чорний волос…»
Зрада героя через любов до жінки: «Україна? Хто дав мені її за вітчизну? Вітчизна є те, чого шукає наша душа, що для неї наймиліше. Моя вітчизна – ти! Ось моя вітчизна!»
На початку твору Тарас Бульба зустрічає синів, які приїхали після завершення навчання у бурсі. Він провокує хлопців, сміючись з їх семінарського одягу, занадто панського, на його думку. Досвідчений козак так хоче перевірити їх силу та жагу до справедливості. Старший син проходить перевірку успішно: він б'ється з батьком на кулаках, захищаючи власну гідність. А от молодший син розчаровує Тараса. Андрій не став битися і горнувся до матері, яка вибігла, щоб захистити синів від чоловіка. Чому Андрій навіть не спробував битися з батьком? Можливо, тому що був занадто чутливим або боявся батька. Але найімовірніше, що автор так підказує нам, що для цього героя поняття честі не таке важливе, як для батька й брата. А отже, він здатен на зраду.
Коли Андрій ще був студентом, він випадково зустрів гарну полячку. Він гуляв вулицями Києва і не помітив, як на нього ледь не наїхала колимага польського пана. Кучер ударив неуважного хлопця бичем, і той так розгнівався, що зупинив повозку однією рукою. Але перелякані коні побігли уперед, і Андрій упав обличчям у бруд. Це дуже розсмішило прекрасну дівчину, яка там їхала. З тієї пори Андрій не міг забути польську панночку. Цей епізод показує надзвичайну фізичну силу хлопця та його романтичну душу.
Приїхавши на Запорізьку Січ, Андрій на рівні з братом гідно проявив себе: показав свою спритність, силу, розум. Отже, герой добре почував себе в цьому місці, хоч і не мріяв так про подвиги, як брат, але також хотів боротися за Батьківщину.
Під час облоги козаками міста Дубно, до Андрія вночі таємно прийшла служниця тієї самої гарної панночки й попросила для господарів трохи їжі, бо в місті був голод. Андрій зібрав продукти та пішов разом зі служницею до дівчини у місто через таємний хід. Це говорить про його здатність співчувати та готовність допомогти коханій людині.
Коли Андрій побачив змучену, але все ще прекрасну дівчину, він вирішив, що зробить заради її кохання все. В результаті, він зрадив Батьківщину, родину і побратимів, і перейшов на бік польського війська. Можливо, так автор підтверджує думку бувалих козаків, що любов до жінки – слабкість. Андрій піддався цій слабкості й став зрадником.
Мова героя відповідає його характеру й освіченості. Його мова рішуча й грізна в момент небезпеки і палка, відчайдушна в момент захоплення кимось або чимось.
Матір дужче любила Андрія, ніж Остапа, бо він був більш чутливий і ніжний.
Батько переживав, що Андрій занадто чутливий, в цьому він бачив слабкість чоловіка. Але коли хлопець показав свою відчайдушну хоробрість в битвах, то Тарас почав ним пишатися, але все одно старшого сина він ставив вище. Батько бачив слабкість Андрія до жінок і говорив, що вони не доведуть його до добра, і ці слова виявилися пророчими.
Козаки високо оцінили силу і вправність Андрія, вважали його гарним товаришем.
Польська панночка відразу зрозуміла, що Андрій у полоні її краси. Її поведінка на початку грайлива і вітряна, та потім вона стає більш серйозною, тому що Андрій для неї – шанс на порятунок.
Цікавою художньою деталлю у творі є епізод, коли до Андрія вночі таємно пробралася служниця його коханої та попросила їжі для панів. Хлопець, зібравши продукти, тихо пішов повз сплячих запорожців, але раптом почув голос батька: «З тобою баба! Не доведуть тебе баби до добра!» Андрій злякався, але потім зрозумів, що батько це говорить скрізь сон. Проте його слова виявилися пророчими, тому що через жінку Андрій стане зрадником.
Автор наділяє Андрія рисами романтичного героя: він не такий, як інші; чутливий, вміє бачити красу у світі; тяжіє до усамітнення; мріє про кохання. Також це досить егоїстична натура, яка дбає перш за все про особисте щастя, здатна на хитрощі заради власної вигоди.
Як же ставиться автор до свого героя? Важко відповісти однозначно, тому що знаходимо підтвердження в тексті як позитивного, так і негативного ставлення. Коли він описує Андрія, як людину здатну на співчуття і живі почуття, то він захоплюється ним. Але з осудом пише про його здатність на хитрощі, не бажання брати на себе відповідальність за студентські витівки, в яких він верховодив.
Микола Гоголь засуджує зраду Андрія, але водночас засуджує і Тараса Бульбу, який жорстоко покарав сина. Це видно по реакції Остапа, який був вражений тим, що скоїв батько.
Андрій Бульба – цікавий, але неоднозначний персонаж повісті. Мені подобається, що він лагідний до матері, вміє бачити красу, має жагу до знань. Але не подобається його уміння хитрувати, викручуватися із неприємних ситуацій, підставляючи інших.
Герой запальний, здатний на безрозсудні вчинки. Він рано почав мріяти про жінок, і коли зустрів гарну полячку, то вона здалася йому втіленням його мрій.
Микола Гоголь в повісті розповідає нам про козаків, які воювали за рідну землю і віру проти загарбників. Автор показує нам героїв зі складним характером: грубих, суворих, жорстоких до ворогів. Але пояснює, що такі характери могли з'явитися тільки в той складний час, коли будь-яка слабкість була вигідною ворогу. Тарас і Остап відповідають потребам того часу, всі їх мрії та бажання зводяться до героїчних подвигів. Андрій також прагнув доблесних звершень, але цим його мрії не обмежувалися.
Андрій мені більше нагадує героя романтичного твору, а не історичної повісті. Він ніби й намагався стати своїм серед козаків, але так і не став, а перейшовши на сторону поляків, навряд чи став своїм серед них.