Той, хто чужий серед своїх, серед чужих своїм не стане – така основна думка казки-притчі Емми Андієвської «Говорюща риба».
Звернемося до сюжету казки, щоб зрозуміти основну думку. В великих водах колись жила незвичайна говорюща рибка. Їй подобалось розмовляти і вона хотіла знайти співрозмовників. Але рибна громада, включаючи родину, не сприймала особливість головної героїні та сподівалася, що говорунка стане така, як усі – мовчазна та “поважна". Час минав, а рибка ставала ще говіркішою і продовжувала спроби розговорити інших риб. В результаті риби прийняли колективне мовчазне рішення вигнати сородичку з води на берег, бо сприймали її чужою. Так буває і в реальному житті, коли занадто консервативне суспільство не толерантно ставиться до тих, хто якось вирізняється.
Не ставши своєю серед своїх, говорюща риба починає нове життя на березі, де все було незвичним та чужим – повітря відрізнялося від води, серед кущів не можна було проплисти, а вздовж берега ходили рибалки, які, як виявилося, вміли говорити. Саме рибалки зацікавили рибу найбільше. Якось вона помітила одного рибалку, який наодинці лагодив човен та нарікав на долю. Вона, набравшись сміливості, підійшла до нього познайомитися. Рибалка не відштовхнув рибу, а запропонував з ним вийти у море для ловитви. Так почалася їх незвичайна дружба, дружба двох істот з різних “світів”. Риба розповідала про велику воду, показувала гарні місця для ловитви, а рибалка розповідав про свою родину та турботи. Раніше не говіркий чоловік, який не мав душевної близькості з людьми, відчув рідну душу в зовсім чужій істоті - особливій рибі, яку став вважати найкращим товаришем. Рибалка вирішив навіть запросити нового друга в гості. Риба трохи сумнівалася, але все ж таки погодилася. Чоловік повідомив дружині, що до них завітає його найкращий друг і тому потрібно приготувати гарний обід. Сказавши це, рибалка пішов до магазину, забувши додати, що його друг – це риба. Жінка намагалась щось йому заперечити, але він, як завжди, не дуже її слухав, хоча сам нарікав на байдужість дружини. Коли говорюща риба прийшла в дім до друга, то привіталася з господинею, але не почула відповіді. Жінка готувала обід та за звичкою голосно говорила сама з собою, тому не почула голосу риби. Головна героїня зрозуміла, що її тут не чекали і вирішила повернутися на берег, але жінка нарешті помітила рибу та подумавши, що це вилов чоловіка, схопила її та кинула на сковорідку.
Чому так сталося з говорющою рибою? По-перше, її вигнали з рідного середовища, а в чужому вона почувалася далеко не як риба у воді. По-друге, дружина рибалки, яка уособлює собою душевну глухість, своєю байдужістю “підсмажила" неординарну рибу. По-третє, рибалка не подбав про безпеку друга, адже до кінця не зміг зрозуміти рибу, того, що вона дуже відрізняється від людини і потребує опіки.
Отже, говорюща риба ставши чужою серед своїх, на жаль, не стала своєю серед чужих, її просто напросто з'їли. Мораль казки в тому, що потрібно розвиватися в природному середовищі.