Головна героїня казки Емми Андієвської «Говорюща риба» - особлива риба, яка відрізнялася від інших риб умінням і бажанням розмовляти. Вона народилася в типовій риб’ячій родині, в якій всі шанували звичай мовчати. І коли маленька риба заговорила, то батьки були здивовані та дуже засмучені, адже, що подумають інші поважні риби? Тому вони сподівалися, що «дивна забаганка» дитини мене, і вона стане такою, як усі.
Час минув, і рибка стала великою, прудкою, на її тілі вже блищала луска, міцна, як криця. Але героїня не перестала любити мову, а закохалася в неї ще більше. Їй подобалось дивитися, як слова випурхують з її вуст і перетворюються у воді на кольорові бульбашки. Риба намагалась донести красу мовлення до своїх сородичів, але марно.
Риба втілює в собі кращі риси характеру: доброту, скромність, ввічливість, щирість, вірність.
Героїня мала добре серце, тому пожаліла батьків, які страждали через її розмови, і покинула рідний дім. Хоча вона і не розуміла причини смутку батьків, адже не усвідомлювала своєї особливості через скромність. Вона приєдналася до іншої групи риб і сподівалася, що тут знайде співрозмовників, але так не сталося. Громада риб вигнала її з води на берег, тому що вона заважала поважним рибам зосередитися, а насправді вони просто витіснили «білу ворону», бо толерантність їм не була властива.
На березі риба підійшла до рибалки і ввічливо привіталася. Між ними зав'язалася розмова, а згодом і дружба. Героїня бачила, що чоловік – невдаха, і тому допомагала йому, показувала гарні місця для ловитви. Вона тішилася з того, що нарешті знайшла з ким розділити своє захоплення, а рибалка радів, що риба не тільки розповідала про себе, але і слухала його. Якось він збагнув, що кращого друга, ніж риба, не мав, і запросив її в гості. Але, на жаль, він забув попередити дружину про те, що його приятель – риба. Тому коли вона прийшла до них у дім, жінка не чекала на неї, а була зайнята справами і голосно розмовляла сама з собою. Риба намагалась кілька раз до неї ввічливо звертатися, але даремно. Жінка випадково помітила рибу і вирішивши, що то вилов, кинула її на сковорідку.
Рибка мала мрію, але не знайшла однодумців серед своїх, тому спробувала це зробити серед чужих. Вона затоваришувала з рибалкою, хоча ця дружба була незвичною, адже для рибалок риба – це вилов. Проте дружба їх була щирою, можливо, тому що обидва були добрі та самотні. Риба раділа, що знайшла друга, але забула про те, що навіть, якщо він зміг стати її другом, то його оточення зостається для неї ворожим. Дружина рибалки сприймала рибу, як їжу, і навіть не помітила її особливість. З цього випливає мудрість: той, хто не став своїм серед своїх, серед чужих не стане своїм, скоріше за все його просто з’їдять.