Другорядною героїнею поеми І. Котляревського «Енеїда» є Дідона – цариця Карфагену, «бідняжка – що була вдова». Образ колоритний, тому добре запам’ятовується читачам. З Дідоною ми знайомимося у першому розділі, коли троянці, переживши негоду на морі, припливають до її міста.
І. Котляревський одразу дає Дідоні характеристику: «розумна пані і моторна, для неї трохи сих імен: трудяща, дуже працьовита, весела, гарна, сановита». У цих рядках легко помітити симпатію автора до героїні.
Прибуття троянців змінило життя Дідони і, як виявилося, стало для неї фатальним. Неочікуваних гостей цариця побачила, коли гуляла містом. Жінка одразу помітила їх небагате вбрання, подумала, що вони бурлаки, прочани або ватага розбишак. Вислухавши троянців, познайомившись з Енеєм, Дідона нагодувала й одягнула гостей. Це свідчить про її добре серце, здатність до милосердя. З цього ж епізоду можна зробити висновок, що Дідону легко розчулити, адже, слухаючи розповідь троянців, вона розплакалася.
Жінка була напрочуд щедрою. Для гостей вона накрила багатий стіл: «Тут їли рознії потрави, і все з полив’яних мисок, і самі гарнії потрави з нових кленових тарілок».
Дідона любила погуляти на бенкеті, при чому, як і Еней, вона не завжди знала міру у споживанні алкогольних напоїв.
Дідона була ласа до чоловічої уваги. Тільки почувши про Енея, вона сказала троянцям: «Коли б, – сказала, – молодця, Енея вашого злапала, уже б тогді весела стала, тогді Великдень був би нам!» Одразу при знайомстві вона обнялася з Енеєм, поцілувалася і повела до своєї господи. Зовсім небагато часу пройшло, і жінка закохалася у ватажка троянців: «Дидона ж тяжко сподобала, Енея так, що і не знала, де дітися і що робить».
Від кохання до Енея Юнона стала м’якою, піддатливою, усе намагалася догодити коханому. Троянцеві це дуже подобалося. Від кохання жінка втрачала ясний розум. Цариця змогла причарувати Енея, він навіть забув про Рим та свої мандри. Як виявилося, свою лепту у ці стосунки внесла Венера. Богиня свашкувала, щоб її син залишився жити у Карфагені.
Кохання Дідони виявилося нещасливим. Зевс побачив, що Еней забув з Дідоною про свою мету, тому послав Меркурія, щоб той нагадав. Злякавшись гніву громовержця, Еней поспішив в дорогу. Цариця була спостережлива, вона одразу помітила сум Енея. Її серце підказало, чому сумує коханий.
Цариця не дозволила коханому втекти тихцем. В цих епізодах жінка показала себе зовсім з іншого боку. Весела, грайлива пані враз перетворилася на лайливу жінку. Дідона не могла стриматися, сварила Енея. Жінка сипала докорами за те, що отримує таку плату за доброту. Щоб показати сильний гнів цариці, І. Котляревський використав дієслова «запінилась, посатаніла». Дідона навіть проклинати почала і Енея і всіх гульвіс. Троянець все ж втік з Карфагену, а цариця зажурилася, нічого не їла, не пила, тільки плакала. Навіть сестра Ганна не змогла її розрадити.
Дідона вирішила, що розлюбити Енея не зуміє, тому спалила себе. Вчинивши самогубство, жінка потрапила в пекло. Там Еней зустрів її вдруге. Дідона так же гнівалась на нього за те, що розбив їй серце.
Показуючи долю Дідони з поеми «Енеїда» І. Котляревський остерігає жінок від надмірної довірливості та непоміркованих вчинків.