У давньогрецькій міфології Зевс – головний бог-олімпієць, бог грому та блискавок. У поемі І. Котляревського «Енеїда» він є одним з найпомітніших героїв. Щоправда, автор називає його то Зевсом, то на давньоримський лад – Юпітером.
Як і інші герої «Енеїди» І. Котляревського, Зевс переодягнений в українське вбрання, змальований у бурлескному стилі. Читач знайомиться із богом грому та блискавок, коли той «кружляє сивуху» й заїдає її оселедцем. Узагалі Зевс частенько прикладається до чарки, буває обдутий весь од горілки. Так автор надає образу зниженого, комічного звучання.
Зевс має специфічний характер. Його вчинки, поведінка дуже залежать від його настрою. Так, випивши сивухи, Зевс по-доброму говорить до Венери, коли вона приходить просити за свого сина Енея. Бог розповідає про майбутнє панування Енея. Коли ж Юпітер не в гуморі, то він може сваритися на інших богів.
Зевс часто буває різким. Ось як автор описує його гнів на олімпійців: «Юпітер, гнівом розпалений, влетів до них, мов навіжений». Очевидно, його покарання страшні, бо боги та люди бояться його гніву. Так, побачивши, що Еней загуляв так у Карфагені так, що забув про своє призначення, Зевс посилає до нього Меркурія із погрозами. Троянець, отримавши таке послання, одразу збирається в дорогу. До речі, сам Зевс ніколи не спускається на землю, він має за посланця Меркурія, а сам лише споглядає за всім із неба.
Варто Зевесові «моргнути усами» – від блискавок з громами починає трястися Олімп, а «боги, богині та півбоги, простоволосі, босоногі біжать в олимпську карсавар».
Не дивно, що мова Зевса часто груба, пересипана лайкою: «А вам, олимпські зубоскалки, моргухи, дзиги, фиглярки, березової дам припарки, що довго буде вам втямки». Мова Юпітера дає зрозуміти, що він він однаково грубо ставиться і до богів, і до богинь.
Але Зевса не можна вважати суто негативним героєм твору, адже з його уст можна почути справедливі слова. Наприклад, богів він лає за те, що ті щодня сваряться і «смертних зі смертними травлять». Він називає олімпійців сутяжниками, тобто тими, хто займається позовами з корисливою метою. Зевс говорить, що покарає олімпійців, поспихавши з неба, якщо вони будуть і далі жити в чварах.
Хоч Зевс є богом, але він стає піддатливим, під впливом жіночих чарів: «Розм'як Зевес, як після пару, і вижлоктив підпінка чару, на все ізвол Юноні дав». Цим іноді користується Юнона – його дружина. Хоча Юнона може дозволити собі й покричати на Зевса.
Зевс дуже поважає свою неню Цибеллу. Цим користується Венера. Богиня звертається до Цибелли, щоб та попросила Зевса вступитися за Енея. Юпітер, вислухавши слова своєї матері, одразу погодився допомогти: «Провчу я всіх – і буде гладко; анатхем вічний – Турн пропав!»
Отже, Зевс із поеми «Енеїда» І. Котляревського – бурлескний образ олімпійського бога, тому й змальований не в піднесеному, урочистому тоні, а в зниженому. Враження про нього складається здебільшого негативне, але є епізоди, в яких він приємно дивує мудрими та справедливими словами.