Анхіз – другорядний герой бурлескно-травестійної поеми І. Котляревського «Енеїда». Він з’являється у кількох епізодах твору. Чоловік є батьком Енея – головного героя твору. Ось чому Енея І. Котляревський неодноразово називає Анхізенком.
Автор нічого не говорить про походження Анхіза, не подає його портретних характеристик, не дає авторської оцінки вдачі. Але відомо, що в Анхіза колись закохалася Венера. Від цього кохання народився Еней. Кохання Венери дає підстави вважати, що чоловік був вродливий.
В одному з розділів читач дізнається, що Анхіз помер від чикилдихи – горілки низької якості. Його ж син не відцурався від нього після смерті. Перебуваючи на Сицилії у царя Ацеста, Еней вирішив пом’янути батька. Після цього Анхіз наснився синові, аби нагадати йому про щасливе майбутнє у Римі. Чоловік звертається до Енея: «Прокинься, милеє дитятко!», «Прощай же, сизий голубочок!», «Прощай дитя, прощай, синочок!..» Такі пестливі звертання свідчить про батьківську любов. Анхіз говорить до сина лагідно, дає мудрі поради: «Збери всі човни, що остались, і гарно зараз їх оправ; придерж своїх, щоб не впивались, і сю Сицилію остав».
Після смерті Анхіз потрапив у пекло, але навіть звідти намагався допомогти синові. Він запросив сина завітати до пекла, пообіцявши, що Плутон покаже йому дорогу до Риму. Еней прислухався до батька, переборов страхи і завітав до пекла. Довго не міг знайти троянець Анхіза. Як виявилося, той міг жити у пеклі, де хотів, адже, як сказала Сивілла: «Він божої…крові, і по Венериній любові, де схоче, буде там і жить».
Анхіза Еней зустрів у долині, коли той як раз думав про сина. Епізод, який описує їхню зустріч, ще раз свідчить про безмежну батьківську любов Анхіза: «…свого синка уздрів, побіг старий не просто – боком і ввесь од радости згорів». Батько дуже хотів, щоб син побув у нього довше, аби про все у нього розпитати, почути рідний голосок.
Анхіз спостережливий, уміє з розумінням ставитися до інших. Наприклад, він побачив, що Еней боїться його, тому не наважується обійняти, поцілувати. Батько на цьому не наполягає.
Батьківське серце Анхіза добре відчуває хвилювання та страхи Енея. Чоловік розуміє, що його дитина потребує підтримки, тому розповідає йому «тайности» про славних нащадків. Ахіз приводить Енея на вечорниці, які в пеклі влаштували жінки та дівчата. Там ворожка розповідає троянцеві про його майбутнє.
Чоловікові важко відпускати свою дитину, тому під час прощання обливався «слізьми гіркими», «кричав, як в марті кіт».
Отож, образ Анхіза із поеми І. Котляревського «Енеїда» сприймається неоднозначно. Спочатку він видається пияком, людиною яка збилася з життєвого шляху. Смерть від горілки створює негативне враження про героя. В наступних розділах Анхіз показує себе з іншого боку. Він виявляється гарним батьком, який дуже любить свого сина і навіть у потойбічному світі знаходить спосіб йому допомогти. Негативне враження поступово нівелюється. Хоч Анхіз є другорядним героєм, у нього є чому повчитися.