П’єса Івана Котляревського «Наталка Полтавка» була новим віянням в українській драматургії на початку XIX століття. Це перший народний твір, де головні позитивні герої – прості, але морально красиві трудівники.
В основу сюжету ліг реальний факт на той час, коли бідна дівчина була змушена йти заміж за нелюба, щоб вибратися з бідності.
Головна героїня Наталка кохає бідного парубка Петра. Вона його полюбила, бувши заможною і не проміняла на багатого, ставши бідною.
Закохані схожі між собою: добрі, працьовиті, чесні. На жаль, в нашому світі і тоді, і зараз чесною працею багато не заробиш. Але Петро все ж зумів накопичити грошей на заробітках, щоб стати гідним Наталки. Однак він не встиг вчасно повернутися до коханої – вона вже заручилася з багатим паном возним.
Возний – антипод Петра, він багатий, але нечесний, вдає із себе освіченого, але має дуже обмежені знання, виправдовує хабарництво та обман. Наталка це добре знала, але заручилася з ним, щоб забезпечити матері багату старість.
Я вважаю, що було жорстоко змушувати дівчину пожертвувати особистим щастям. Я згідна з позицією автора, що кожна людина, не зважаючи на соціальне положення, має право бути щасливою.
У творі багато проявів добра: батьки Наталки приймають у свій дім Петра як годованця; Наталка погоджується вийти заміж за нелюба заради щастя матері; Микола безкорисно допомагає закоханим; Петро готовий на самопожертву заради спокою коханої. Цікаво, що не тільки позитивні, але і негативні персонажі здатні на добрі справи. Наприклад, возний, побачивши відважність Наталки та жертовність Петра, відступає від наміру одружитися з дівчиною. Хитрий і корисливий виборний в кінці твору із захопленням дивиться на земляків, бо вони – справжні полтавці!
Чи змінилось моє поняття про добро і зло, людяність і жорстокість після знайомства з п`єсою Івана Котляревського «Наталка Полтавка»? Думаю, що кардинально ні, але приклад героїв багато чому навчив.
Найбільше мені сподобалися Наталка і Микола. Наталка дійсно ідеальна жінка: добра, але з твердим характером (заручається з возним заради матері, але зустрівши коханого, бореться за власне щастя); проста, але не наївна (бачить недоліки своїх женихів); гарна, але не гордиться цим.
Микола мені симпатичний своєю активною життєвою позицією, почуттям гумору, готовністю допомогти іншим.
Як бачимо із сюжету, то активність, відважність і почуття гумору багато в чому зумовили перемогу добра у творі. Тому я б хотіла бути схожою на Наталку та Миколу.