П'єса Івана Котляревського «Наталка Полтавка» стала першим твором нової української драматургії. На той час було прогресивним те, що автор зробив головними героями представників трудового народу. Він показав, що прості люди наділені моральною красою, подеколи набагато вищою, ніж багатії.
«Наталка Полтавка» - твір народний, що містить фольклорні пісні, живу народну мову, згадування про історію краю. Її герої – справжні полтавці, які не соромляться свого походження, мають почуття гідності. Вони завжди готові допомогти іншим. Навіть негативний герой возний здатен на добрі справи. В кінці твору виборний говорить: «Наталка — по всьому полтавка, Петро — полтавець, та й возний, здається, не з другой губернії».
Іван Котляревський використовує класицистичний «закон трьох єдностей» в побудові п'єси «Наталка Полтавка». Він полягає в тому, що події твору повинні відбуватися в одному місці протягом обмеженого часу (не більше однієї доби) і мати єдиний конфлікт.
Проаналізуємо, чи дійсно так відбувається в даній п'єсі. Місце подій і в першій, і в другій дії одне і те саме: село поруч з Полтавою, що знаходиться біля річки Ворскли. Дія відбувається за один день (починається вранці, коли Наталка йде з відрами по воду, а закінчується, коли вже «сонце низенько, вечір близенько»). Головні події зумовлені одним соціальним конфліктом – дівчина кохає бідного хлопця, а її примушують заручитися з багатим чоловіком. Отже, п'єса відповідає класицистичному принципу.
В творі також відчутна класицистична продуманість і раціональність. В ньому зрозумілий розвиток дії, прості, але цікаві діалоги, вчасно створені драматичні напруження.
Проте п'єса вже не належить цілковито до класицизму, в ній помітні ознаки сентименталізму і просвітницького реалізму.
Сентименталізм проявляється в показі автором світу почуттів героїв. Читачі дізнаються не тільки про зовнішній вигляд і вчинки персонажів, але і про їх моральний стан.
Як письменник-просвітник автор показує, що на щастя і власну гідність заслуговує кожна людина, незалежно від того, яке соціальне положення вона займає. Він возвеличує чесних представників трудового народу і розвінчує бундючних багатіїв. На прикладі героїв твору ми бачимо, що прості трудівники (Наталка, Петро, Микола) набагато розумніші, краще розуміють мистецтво, ніж поверхово освічені пани (возний). Петро давав правильні оцінки театральним виставам, хоча і не бував в театрі часто через брак коштів, в той час як заможні виборний і возний знецінювали театральне мистецтво, бо не розуміли того, що не приносить їм грошей.
Отже, п'єса «Наталка Полтавка» має ознаки трьох художніх напрямків: класицизму, сентименталізму, просвітницького реалізму.