Автор: Іван Котляревський, видатний український драматург XVIII – XIX століття.
Час написання – 1819 рік.
Літературний рід: драма.
Напрям: Сентименталізм (демонстрація світу почуттів героїв), просвітницький реалізм (осуд соціальної нерівності, ствердження великого значення освіти і культури для розвитку людини), елементи класицизму (правило трьох єдностей).
Жанр: соціально-побутова драма (авторське – малоросійська опера).
Тематика: історія вірного кохання представників чесного трудового народу (Наталки і Петра) на фоні життя українського села на початку ХІХ ст.
Ідея: критика тодішньої соціальної ієрархії, осуд лицемірства, хабарництва, показ моральної краси простих людей.
Мотив: розлука головної героїні Наталки з коханим – бідним Петром та заручини з багатієм.
Головні герої твору «Наталка Полтавка»:
Наталка Полтавка - «золото – не дівка», ідеальний образ української жінки. Вона гарна, кмітлива, чесна, вірна, працьовита, добра, відважна.
Петро – бідний хлопець-сирота, коханий Наталки. Добрий і працьовитий парубок, сентиментальний, покірний. Герой пішов на заробітки, щоб стати соціально рівним з коханою.
Горпина Терпилиха – матір Наталки Полтавки, працьовита, добра, але безталанна. Колись вона жила з родиною в достатку в Полтаві, але зараз змушена мешкати в маленькому будиночку в селі. Героїня сподівається вдало видати заміж доньку, щоб вибратися з бідності.
Тетерваковський – дворянин, займає невисоку чиновницьку посаду возного, в обов’язки якого входить розвозити папери до повітових судів та складати юридичні документи на замовлення клієнтів. Він крутій і хабарник, та навіть не соромиться цього.
Макогоненко – виборний, завдяки хитрості та спритності став представником сільської верхівки. Він непогана людина, але дуже корислива.
Микола – далекий родич Терпилихи, не має власної родини та дому. Він веде бурлацький спосіб життя, мріє податися на Тамань до чорноморців. Хлопець активний, добрий, має почуття гумору, допомагає добрим людям.
Композиція «Наталки Полтавки»:
Твір складається з двох дій: І дія (7 яв), ІІ дія (11 яв).
Сам автор називає п'єсу оперою, оскільки в ній дуже багато пісень. Їх роль – посилити або відтінити моральний стан героїв чи їх позицію.
Експозиція: знайомство з головною героїнею Наталкою, її матір’ю і з панами – возним і виборним; опис місцевості, де вони живуть – в селі поруч з Полтавою біля річки Ворскли. З першої пісні ми взнаємо, що дівчина сумує за коханим.
Зав’язка: возний вирішує одружитися з Наталкою і просить виборного допомогти йому умовити дівчину та її матір. Проблема в тому, що Наталка кохає Петра, годованця її батьків. Хлопець пішов у світ на заробітки, а дівчина його вірно чекає.
Розвиток дії: Макогоненко хитрістю вмовляє Наталку погодитися на шлюб з возним. Микола випадково зустрічає Петра, який йшов до Полтави через їх село. Він влаштовує побачення Наталки з Петром.
Кульмінація: Наталка знову побачивши коханого, вирішує боротися за своє щастя, і тому відмовляється від одруження з возним. Петро має покірний характер, тому вважає, що дівчина повинна теж підкоритися і вийти заміж за багатого чоловіка. Він робить гарний вчинок – віддає всі зароблені гроші Наталці як придане на весілля. Всі вражені самопожертвою хлопця, навіть возний.
Розв’язка: возний вирішує зробити добрий вчинок – він відмовляється від весілля з Наталкою. Терпилиха благословляє Петра й Наталку, тому що більше не бачить причин опиратися їх одруженню. Молоді нарешті щасливі.
П'єса «Наталка Полтавка» - перший твір нової української драматургії.