У бурлескно-травестійній поемі «Енеїда» І.П. Котляревський викриває вади своїх сучасників, зображуючи картини пекла і раю. До потойбічного світу потрапляє головний герой твору Еней, прийнявши запрошення від батька Анхіза. Картини пекла дивують, лякають, вражають Енея. Проте вони є повчальними.
Увібравшись у пекло, Еней зустрічає панів, які не давали людям «льготи» і вважали їх за скотів. Так Іван Петрович засуджує скупість, пихатість. Панів письменник навмисне ставить на місце звичайних людей: вони возять дрова, косять очерет на болотах.
Самогубство І. Котляревський також представляє як один із гріхів: «Огненним пруттям оддирали кругом на спину і живіт, себе що сами убивали, яким остив наш білий світ».
Ніхто не любить тих, які кажуть неправду. Не дивно, що і для брехунів знайшлося місце у пеклі. Їх заставляли «лизать гарячих сковород». Узагалі І. Котляревський засуджує всякий обман, тому у пекло саджає і «проворних купчиків», перекупок, жидів, міняйлів та шинкарів. Покарання у пеклі приготовано для дівиць, які виходять заміж за старих, аби отримати їх статки. Навіть видавець, який чуже «оддавав в печать», потрапляє в пекло.
Навчає І. Котляревський також тому, що кожен повинен мати родину, чесно працювати для того щоб жити у достатку. Бо ж ті, що ніколи не женилися, а звикли лиш живитись «по чужим куткам» були повішані на крюк. Страждало їхнє тіло, яке за життя сміливо грішило.
Письменник також показує, що пекельних мук не зможе уникнути жоден грішник. Ніякі статки і чини не допоможуть у цьому: «Всім старшинам тут без розбору, панам, підпанкам і слугам давали в пеклі добру хльору», «тут всякиї були цехмистри,і ратмани, і бургомистри, судді, підсудки, писарі». Вони у пекло потряпляли зокрема й тому, що брали хабарі.
Мудрість у картинах пекла знайдуть і батьки. І. Котляревський показує, що не можна дітей не вчити, а лиш «гладити по голові», бо потім сини можуть вирости ледачими, «пуститися в нінащо» і навіть «чубити батьків».
Картини пекла навчають бути щирими. Каралися, наприклад, після смерті лицемірні «постомолки», які в церкві били поклони, а щойно ховали молитовники, то починали грішити.
Контрастом до пекла є рай: «Велике тут було роздолля тому, хто праведно живе, так, як велике безголов'я тому, хто грішну жизнь веде». У раю Еней побачив, як душі живуть у злагоді, спокої та щасті. Сивілла розповіла, що тут оселяються нещасні: «нищі, навіженні», сліпі, безпомічні вдови та чесні непорочні діви. Також у раю були чесні люди, які не «лупили процентів» і допомагали іншим. Були серед блаженних душ і пани і військові. І Котляревський, показуючи рай, доводить, що кожен може бути тим праведником, який зможе після смерті опинитися тут.
Прийом мандрівки героя потойбіччям є доволі поширеним у літературі. Але картини пекла та раю у поемі «Енеїда» І. Котляревського підпорядковані бурлескно-травестійному стилю. Гумор, сатира допомагають увиразнити дидактику цих епізодів, показати, що за кожен поганий вчинок людина нестиме відповідальність після смерті.