В казці Емми Андієвської «Говорюща риба» порушується багато філософських питань, наприклад: що таке дружба та якою вона буває?
Головні герої твору – риба та рибалка, між якими виникла несподівана дружба. Саме несподівана, тому що, на перший погляд, вони не сумісні, як жертва та хижак. Щоб зрозуміти, як так сталося, спочатку охарактеризуємо обох персонажів.
Риба народилася в поважній родині, де всі поважали риб’ячі мовчазні традиції. Але вона від них відрізнялася тим, що полюбляла розмовляти. Риба була доброю та цікавою, але її ніхто не хотів слухати. Молода героїня не розуміла, чому нею нехтують інші риби, а батьки страждають. Та врешті старшини визнали її порушником спокою, і тому вигнали з води. Так балакуща риба стала жити на березі, де і познайомилася з рибалкою.
Рибалка мав дружину і дітей, але не мав душевного друга. Йому не завжди щастило на гарний вилов, тому він часто був стурбований. Дружина сварила чоловіка, не підтримувала і не вислуховувала.
Коли риба підійшла привітатися з рибалкою, той не здивувався, а чемно відповів. Одна потребувала співрозмовника, а другому було самотньо. Так почалося їх спілкування: риба розповідала про водний світ, а рибалка – про свої справи та турботи. Чоловік почувався добре з рибою, адже вона вміла не тільки гарно говорити, але і слухати. Одного дня він зрозумів, що ліпшого друга за неї не мав. Рибалка запросив рибу в гості, щоб познайомити з родиною та знайомими. Він наказав дружині приготувати гарний обід, але забув попередити, що його друг – риба. Це і призвело до сумного кінця цієї історії – жінка подумала, що риба – вилов і засмажила. Чоловік так і не дізнався, чому друг не прийшов в гості і довго шукав його серед інших риб.
Дружба риби була щирою, як і вона сама. Рибалка вважав рибу кращим другом, але сам не зміг стати для неї гарним другом. В кінці казки оповідачка історії (консервна бляшанка) вважає винним у тому, що сталося, рибалку. Він дуже хотів показати рибу родині та знайомим, можливо навіть похвалитися нею, але не подбав про її безпеку.