Казка Емми Андієвської «Говорюща риба» має чарівну форму, але дуже реалістичну суть. Драма головної героїні, яка не була своєю серед своїх і не стала своєю серед чужих, знайома багатьом людям, які мають індивідуальність.
Чому авторка обирає а якості головного персонажа казки саме рибу, а не іншу істоту? Перед тим, як написати твір, у майстра виникає ідея, а потім він шукає найкращі форми її втілення. Емма Андрієвська мала задум показати драму непересічної особистості, яка вміє те, що більшість не визнає. Риби відомі тим, що вони не вміють видавати звуків, принаймні тих, що чує людина. Тобто німота риб – їх яскрава риса, і авторка, напевно, подумала, що якщо одна риба стане говорющою – це буде дійсно особливим явищем!
Також цікавим виходить зіставлення друзів: риби і рибалки. Не маючи однодумців серед своїх, ці двоє знаходять рідну душу в антагоністі, адже по своїй природі вони не можуть бути друзями, як хижак з жертвою. Показавши дружбу двох несумісний істот, авторка підкреслила те, наскільки рідне оточення може бути ворожим, що навіть ворог кращий.
Головна героїня відрізнялася від інших риб умінням і бажанням говорити, і це було її особливістю. Але замість підтримки з боку рідних та близьких, вона отримала ворожість. Письменниця так показує, наскільки не толерантним буває суспільство. Риба була змушена шукати співрозмовників серед чужих, але, нажаль, кінець казки показує, що той, хто не став своїм серед своїх, навряд чи стане своїм серед чужих, скоріше за все його з’їдять.