«Говорюща риба» Емми Андієвської – казка з сумним кінцем, але повчальною історією.
Жила колись в великих водах незвичайна риба, яка вміла розмовляти. Це було дивним в риб’ячому середовищі, адже всім відомо, що риби мовчазні. Батьки соромилися власної дитини та сподівалися, що балакучість мене з віком. Але минали дні та ночі, а рибка ще більше закохувалася у мову. Вона смакувала кожне слово, із задоволенням спостерігала, як від її слів у воді з’являються бульбашки і грайливо пливуть. Шкода, що ніхто не розділяв її захоплення. Пожалівши батьків, які страждали через її розмови, вона покинула дім і приєдналася до іншого табуну. Проте там також не прийняли говорющу рибу і навіть викинули її з води на берег.
На березі риба познайомилася з рибалкою і в його обличчі нарешті знайшла співрозмовника. Риба розповідала йому про великі води, а чоловік ділився з нею своїми переживаннями. Вони так часто і приємно спілкувалися, що рибалка зрозумів, що кращого друга за рибу ще не мав і покликав її до себе в гості. Він попросив дружину приготувати обід для друга, але забув сказати, ким є його друг. Жінка була завжди заклопотана справами та нікого не чула, окрім себе. Вона навіть не звернула увагу на те, що риба говорюща, а прийняла її за вилов чоловіка. Жінка схопила рибу та кинула на сковорідку. Так сумно закінчилася історія незвичайної риби.
Хто ж винен у цьому? Письменниця дає нам підказку в кінці казки. Оповідачі консервна бляшанка та шакал сперечаються про те, хто найбільше винний у сумній участі рибки. Шакал засуджує дружину рибалки, адже вона нікого не слухала: ні чоловіка, ні когось іншого. Рибка говорила до неї, але вона її не чула, бо була заклопотана своїми справами та гучно говорила сама з собою. На жаль, таких людей, які не чують інших, досить багато, і як голосно до них не говори, їм байдуже. Консервна бляшанка не погодилася з шакалом. Їй було шкода і рибу, і рибалку, але найбільше шкода його дружину. Оповідачка впевнена, що рибалка винен більше, ніж його жінка. Він не попередив її про те, хто його друг - і тому виникла плутанина. Рибалка завжди жалівся на те, що дружина не слухає його, але ж він чинив так само. Він так хотів похвалитися рибою перед рідними та приятелями, що забув про безпеку друга.
Автор дає нам підказки, хто винен в історії, але точної відповіді не дає, щоб ми зробили власні висновки.