Головна героїня казки Емми Андієвської «Говорюща риба» – особлива риба, яка вміла і хотіла говорити. Вона народилася в шанованій родині, в якій звикли дотримуватися риб'ячих традицій, зокрема звичаю мовчати. І коли в них з’явилася дитина, яка зі всіма намагалася говорити, то батьки засмутилися і сподівалися, що та переросте “шкідливу” звичку. Але час йшов, а говорюща риба ще більше прагнула до розмов, чим дуже всім набридала. Рибі надзвичайно подобалось говорити, вона із захопленням спостерігала, як від вимовлених нею слів виникають кольорові бульбашки у воді.
Молода риба не розуміла, чому страждають її батьки, але усвідомлювала, що через неї. І тому одного дня вона вирішила покинути рідний дім. Вона знайшла інший табун риб і приєдналася до нього. Героїня сподівалася, що хоча б тут знайде співрозмовників, але інші риби також не стали її друзями, більше того вони її цуралися, як чогось невідомого і незрозумілого. Інформація про балакущу рибу дійшла до найвіддаленіших закутків великої води, аж до старійшин. Їм стало відомо, що одна риба порушує спокій всіх інших своїми розмовами. А це заважає поважним рибам зосередитися, що зрештою порушує риб’ячу гідність.
Тому рибна громада на чолі зі старим рибом мовчки дійшла до висновку, що балакущій рибі не місце серед них. Так як вони не розмовляли, то намалювали наказ про видалення риби з води верховодами на верхніх верствах води. Мовчазні виконавці наказу підпливли до головної героїні в той момент, як вона намагалась наздогнати зграйку оселедців, щоб розповісти їм жарт. Риби взяли її на спини та швидко викинули на берег.
Письменниця показує на прикладі говорющої риби, яким не толерантним може бути суспільство по відношенню до неординарних людей.