Найстрашніший ворог кожного не ходить по білому світі осторонь, але сидить просто в середині, очікує слушного моменту і починає діяти. Хочеш сісти за роботу, а він нашіптує, що друг звав погуляти. Плануєш поступити навчатись, і раптом просипається жорстка невпевненість у власних силах. Подобається дівчина? Не підійти, тому що боязко, а раптом не зрозуміє, розсміється. І де ж воно береться, таке підступне та всевидяче?
Кожна проблема має свої корені. Сьогодні багато говорять про вільні дитячі роки, підтримку малечі у всіх починаннях, спокійну сімейну обстановку та дитячі травми, що можуть зруйнувати життя дорослої людини. Саме на початку життя народжується той тягар, що не пускає в подальшому достойно розвиватись та встановлюватись.
Що це може бути? Дитина подарувала другові дорогу іграшку, мати насварилась. Мовляв, хто такий той Васько, що я на нього заробляти маю. Виріс дорослий чоловік, а друзів у нього нема, і нікому він кришки хліба не вділить. Не скупий, а просто не розуміє, чого має на когось робить, в тому числі дружину й дітей. Ну, близькі люди. Але в дитинстві Васько теж був близьким, а мама сказала…
Такі незначні епізоди кардинально змінюють людину. А що говорити про трагедії, які можуть спіткати і зовсім малих дітей. Докія народилась дуже чуттєвою, тому що музично обдаровані діти іншими не бувають. Коли у них все добре, вони живуть у світі звуків – щебету птахів, вуркотіння матері, галасу друзів. Відчувають найменшу зміну емоцій, завжди раді розрадити, добрі, м`які серцем, турботливі.
Доля зготувала їй серйозні випробування. Замість материнського щасливого сміху вона перші роки слухала ридання та крики батька. Далі світ став ще жорстокішим. Він забрав матір, помінявши її любов та доброту на мачушине нерозуміння та прочухани. На вулиці дражнились однолітки, сусідки зневажливо тягнули слова крізь зуби. І дитина з усіма своїми великими природними можливостями відчула незугарну сторону світу. Це настільки вразило, що все життя мучилась питанням, чи то вона така незугарна, не достойна на світі жити, чи то світ такий лихий, що народжуватись було не варто.
Проте в кожного закладено інстинкт самозбереження. Докія виживала як могла. Трамбувала в собі чутливість мало не ногами, щоб перестати звертати увагу на навколишніх. Перестаралась, втратила можливість розрізняти добро та зло, за що жорстоко платилась самотністю. Не побачила можливість знайти добру подругу, Христю, прийняла близько до серця залицяння черствої душі Семена. Врешті вона заплуталась так, що стала неврівноваженою, а можливо й душевно хворою. Апофеоз внутрішнього розладу - кілька хвилин, на протязі яких вона готова була спалити всю молодь села у хаті живими, а потім заради врятування однієї дитини гасила вогонь своїм тілом.
А якби не обставини, якби знайшлася допомога, мало б село гордитись, що в ньому народилась знаменита співачка чи видатна поетеса. Проте підтримки не знайшлось, і природні можливості творчої людини із сили стали слабістю, привели до трагедії замість успіху та звершень.