Микола з твору Котляревського «Наталка Полтавка» – образ активної, національно свідомої людини. Він «сирота без роду, без племені, без талану і без приюту». Але попри це, чоловік не втрачає бадьорості духу та почуття гумору.
Микола не має родини та власного дому, тому, як і Петро, веде бурлацький спосіб життя. Він – чесна і працьовита людина. Але, як вважає його далека родичка Терпилиха, чесною працею багато не заробиш.
Чоловік не підлабузнюється перед панами. Наприклад, він не вклонився возному Тетерваковському, аж поки не нагадав виборний. В селі прості люди вважали возного великим паном, освіченим чоловіком. Але Микола сам письменний, і бачить, що Тетерваковський має поверхові знання, які межують з невіглаством. Окрім того, цей пан – хабарник і хапуга, тому Микола до нього не має поваги.
Герой захоплюється історичним минулим свого краю, відвагою предків, співає патріотичні пісні. Він планує податися на Тамань, щоб приєднатися до чорноморців. І хоча Микола не вважає, що може стати найкращим козаком, але і найгіршим не буде. Герой пишається своїм краєм, хоч і поневоленим, радіє, що Полтава стає кращою: «…вулиці застроюють новими домами, то кришки красять, то якісь пішоходи роблять… — аж дивитися мило».
Микола має гострий розум та жартівливий характер. Він помічає вади людей і показує їх в іронічній формі. Герой не шкодує в’їдливих жартів навіть для панів при владі. Але до чесних людей він ставиться з повагою. Гумор Миколи стає теплим, якщо людина добра і йому симпатична.
Роль Миколи у творі – роль дотепного і розумного помічника. Він допомагає головним героям об’єднатися. Микола зустрів Петра, коли той йшов до Полтави через їх село. Між ними зав’язалася розмова, під час якої парубки зрозуміли, що мають багато спільного: обидва не мають родини і дому, ведуть бурлацький спосіб життя. Петро запропонував стати приятелями, і Микола з радістю погодився. Вони стояли недалеко від хати Терпилихи та побачили, як звідти вийшли возний і виборний. Виявилося, що возний заручився. Микола припустив, що нареченою возного стала Наталка, донька його далекої родички. Після деяких уточнень Петро зрозумів, що то його кохана. Микола вирішив допомогти закоханим і хитро звів їх. На відміну від м’якосердого Петра, парубок мав твердий характер – і тому він зміг допомогти закоханим.
Микола любить свій народ, захоплюється полтавцями. Він став свідком, як Наталка відважно відстоювала своє право на щастя, як Петро був готовий на самопожертву заради коханої і як навіть возний зробив добрий вчинок. Герой зробив підсумок побаченого, сказавши такі слова: «От такові-то наші полтавці! Коли діло піде, щоб добро зробити, то один перед другим хватаються».
В образі Миколи автор показав протест народу проти несправедливого соціального устрою та ствердив патріотизм українського трудового народу.