Виборний Макогоненко у творі Івана Котляревського «Наталка Полтавка» — образ багатого українського селянина, який завдяки спритності став представником сільської верхівки.
Визначальні характерні риси цього героя — хитрість і корисливість. Возний говорить, що той уміє «увернутися... хитро, мудро, недорогим коштом». Саме тому пан возний просить Макогоненка допомогти у справах сердечних.
Микола, далекий родич Терпилихи, вважає виборного непоганою людиною, але хитрою, як лисиця. Також він помітив, що чоловік «на всі сторони мотається», тобто намагається догодити всім, хто може принести йому користь.
Попри негативні риси характеру, виборного в селі поважають, адже він уміє бути товариським, веселим і жартівливим. У своєму мовленні герой часто використовує приказки, прислів’я, дотепні вирази.
Виборний бачить людей такими, якими вони є, і чесно дає їм характеристику. Наприклад, чоловік дуже точно характеризує Наталку, відмічаючи її гарні риси: доброту, працьовитість, співчутливість та повагу до старших. Також досить влучно він говорить про її женихів: дяка викриває в пристрасті до горілки, писаря і підканцеляриста називає жевжиками та голодранцями.
Макогоненко не боїться казати правду і про хабарників при владі, називаючи їх «п'явками», що п’ють кров простого народу, до якого він себе відносить. Але водночас виборний погоджується допомогти хабарнику возному посвататися до Наталки, адже возний обіцяв не залишитися у боргу. Під час сватання герой вдає добродушність і доброзичливість, а насправді хитрістю змушує дівчину погодитися на заміжжя. Виборний залякує Наталку гіркою долею «вічної дівки» та звинувачує в неповазі до матері, яка терпить злидні через неї. В результаті Макогоненко досягає мети, і возний заручається з Наталкою.
Але поява в селі Петра, коханого дівчини, псує плани возного і виборного. Макогоненко, щоб догодити возному, намагається прогнати парубка, а Терпилисі з донькою погрожує, що вони підуть «до волосного правленія та і в колоду» за недотримання слова. Така підтримка високопоставлених людей і зневага до простого люду видає в ньому типового представника сільської верхівки того часу. Але коли Петро відмовився від Наталки заради її спокійного і заможного життя, віддавши всі зароблені гроші, виборний, як і всі присутні, був вражений. Ще більше його здивував добрий вчинок возного, який передумав одружуватися з дівчиною, побачивши щирість почуттів закоханих. Виборний із захопленням говорить: «Наталка — по всьому полтавка, Петро — полтавець, та й возний, здається, не з другой губернії».
Образ виборного складний і багатогранний, він має як вади, так і чесноти, та в кінці п’єси перемагає людяність.