«Казка про двох пальців» Емми Андієвської, відомої письменниці української діаспори, розповідає про давні часи, але її мораль не має часу, вона є актуальною і сьогодні. Головні герої – два маленькі пальці, що скромно жили на краєчку матері-руки разом з іншими п’ятьма братами. Та якось їх захопила думка з’ясувати, хто з них кращий, а значить гідний зайняти перше місце на руці. Не отримавши відповіді від рідні, вони пішли у світ шукати суддю.
Після довгих поневірянь брати опинилися в чудернацькому королівстві, де правила королева Гасова Лампа. Вони запропонували їй стати для них суддею. Правителька погодилася, але поставила умову: стати її лицарями і допомогти в боротьбі з ворогами. Вже довгий час вона воювала с володарем Вогненної Свічки і ніяк не могла перемогти, бо його воїни невидимі. Королева знала, що наражає пальців на велику небезпеку але її це мало хвилювало. Герої погодилися, адже бажання перевірити свої сили було дуже великим.
Опинившись за межами дивного королівства, пальці почали сміятися з того, що вони лицарі королеви Лампи. Їх об’єднав сміх – і вони знову відчули себе справжніми братами, і навіть думки про те, хто кращий, в них не виникало. Вони не помітили нападу ворогів, бо були охоплені дружнім сміхом. Воїни не змогли завдати їм жодного удару і програли. Пальці перемогли, але самі раптом стали невидимими.
Несподівано для всіх пальці виконали завдання королеви і прийшли до неї отримати обіцяну винагороду. Але правителька забажала, щоб чужоземців вигнали з її володінь. Їй не потрібні невидимі піддані, бо вони не піддаються контролю.
Обіцянку королева не виконала, незважаючи на те, що пальці гідно виконали завдання, адже вони стали їй не потрібні та ще й небезпечні через невидимість. Так пальці зробили Велику справу для володарки, а вона не спромоглася зробити для них і малу послугу.
Головні герої не почали мстити королеві, а разом дійшли висновку, що краще їм повернутися на Батьківщину-руку, а хто з них кращий – неважливо, адже їх об’єднує одна сила.