В давні часи, коли у Всесвіті панували сім планет, а людина мала сім доль, жила рука із сімома пальцями. Мати-рука любила своїх дітей, але не займалась вихованням, вважаючи, що час і так їх навчить. І так жили вони в єдності і любові, аж поки два молодших пальці не почали суперечку за краще місце на руці. Кожен вважав, що вартий більшого, ніж стирчати на самому кінці руки. Вирішити їх суперечку ніхто не зміг, а може й не захотів, тому пальці пішли у мандри, щоб відшукати істоту, яка їх розсудить. Так як брати ні в чому не могли дійти згоди, то йшли різними шляхами.
Якийсь час молодші пальці мандрували світом на самоті, але врешті зустрілися біля дивного королівства на самому краєчку світу. Вони були раді один одному і навіть сперечатися вже не так хотілося, як раніше. Але все ж таки пальці пішли до королівства у пошуках судді. Біля брами сиділи вартові і від нудьги гралися білою мишею. Побачивши двох чужоземців, вони суворо почали допитувати, хто вони і навіщо прийшли. Врешті вони вирішили відвести братів до своєї королеви – Гасової Лампи. Йти їм довелося обережно, бо скрізь були сутінки. На запитання братів, чому немає світла, вартові грізно відповіли, що в них тільки одне сонце – королева. Також їх попередили, що при правительці можна говорити виключно в мушлю і не голосно, щоб не зробити вітру, такого небезпечного для неї.
Під час розмови з королевою пальці попросили вирішити, хто з них найкращий. Гасова Лампа була здивована, бо всім же відомо, що найкраща – вона. Брати поспішили завірити обурену королеву, що в цьому не мають сумніву та їх цікавить, хто кращий з-поміж них. Тоді Гасова Лампа дала на це згоду, але за умови, що пальці стануть її лицарями і допоможуть подолати ворогів. А вороги були не прості, а невидимі, і тому їх ще ніхто не міг перемогти. Але пальці погодилися на умови. Вартові провели їх з королівства до місця бою і дали білу мишу в подарунок. Пальці переглянулися і почали реготати, бо все в королівстві їм здалося безглуздим та смішним. Від сміху вони каталися по землі та навіть не помітили ворогів. Невидимі воїни намагалися завдати шкоди пальцям, але ніяк не могли влучити у них, бо ті заходилися від сміху і досі. Як відомо, сміх – то сильна зброя! Пальці скористалися нею несвідомо - і перемогли ворогів, непомітно для себе. Але коли вони вийшли переможцями, то самі стали невидимими. Адже є думка, що з ким боремося – тими і стаємо.
Пальці повернулися до королеви з перемогою і очікували на винагороду – висновок, хто з них кращий. Але правителька закричала, щоб вони забирались геть, адже вони тепер невидимі. А як відомо, те, що невидиме, не можна підкорити собі, а підданих без послуху жодний правитель не хоче мати.
Після невдалого візиту до королеви пальці вирішили, що не хочуть більше між собою сперечатися, так як відчули силу в єдності та нездоланному гуморі. Вони вирушили назад до своєї руки, яка їм була і матір’ю, і Батьківщиною. Молодші пальці помирилися з братами та зайняли свої місця на краєчку руки. Тепер їх не хвилювала думка, хто кращий, вони знали відповідь. З того часу всі пальці жили в злагоді на радість матері. І хоча маленькі пальці були і досі невидимі, вони допомагали руці робити Великі справи і не очікували подяки.