Автор – Богдан-Ігор Антонич, відомий український митець XX століття, якого називали поетом-пустельником, «хрущем» на ниві української культури.
Вірш «Зелена Євангелія» входить до однойменної збірки.
Рік написання: 1934 рік.
Рід літератури: лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: пейзажна.
Розмір вірша: чотиристопний ямб із пірихієм.
Рима: перехресна.
Художній напрям: органічне поєднання експресіонізму, імпресіонізму та символізму.
Тематика: краса весни в гірському селі; любов до рідної землі.
Ідея: ствердження неперевершеної краси природи; показ гармонії явищ природи і життя слов’ян; возвеличення землі.
Композиція твору: вірш складається з двох строф-катренів. В першому катрені автор описує гарний весняний пейзаж, а в другому показує момент з життя слов’ян в гірському селі і закликає шанувати рідну землю. Образ землі надзвичайно важливий у творі. Поет вважає, що саме в ньому слід шукати джерела вірувань слов’ян.
Ліричний герой: людина, яка шанує землю, її природу; складає оду весні. Це образ людини з високим емоційним інтелектом, що живе в гармонії з природою, відчуває себе її частиною.
Кольорова гамма: Антонич захоплювався образотворчим мистецтвом, добре малював, і це стало в нагоді при створенні поезії. У вірші «Зелена Євангелія» присутні білий та червоний кольори. Білий створює атмосферу свята, а червоний робить яскравий акцент. В кінці вірша поет підсумовує, говорячи, що «земля стобарвна».
Художні засоби:
1. Епітети: «білі коні», «земля стобарвна». За допомогою таких художніх означень ми можемо уявити багаті кольори землі.
2. Порівняння: «весна — неначе карусель», «місяць, мов тюльпан, червоний», «земля, наче сон цей». Порівняння різних явищ світу природи і світу людини показують їх спорідненість. Автор доводить, що всі ми є частиною різнобарвного світу.
3. Омофони: «сонце — сон цей». Цей художній засіб автор використовує для того, щоб створити багатогранний образ, не тільки звуковий, але і зоровий, і тактильний.
4. Діалектні слова: діалектизм «морелі» (пелюстки квіток абрикосів) створює національний колорит.
Висновки. У вірші «Зелена Євангелія» в повній мірі розкривається світобачення поета, який возвеличував природу, вірив, що все живе наділене душею і має однакову значимість. Кожний рядок наповнений щирою любов’ю до рідної землі, до світу. Твір написаний таким чином, що породжує не тільки слухові, але і яскраві зорові образи. Автор захоплювався образотворчим мистецтвом, і тому часто його вірші нагадують картини.
Богдан-Ігор Антонич спонукав читачів бачити красу в усьому, любити рідну землю, жити в гармонії з природою.