Автор – Богдан-Ігор Антонич, український поет, прозаїк та мистецтвознавець XX століття, в творчості якого гармонійно поєдналися сучасні йому творчі тенденції із спадщиною минулих поколінь.
Вірш «Різдво» входить до збірки «Три перстені».
Рік створення: 1934 рік.
Літературний рід: лірика.
Жанр: вірш.
Вид лірики: філософський вірш.
Віршовий розмір: хорей.
Римування: перехресне.
Художній напрямок: модернізм
Течія: синтез авангардизму, символізму та міфологізму.
Тема: історія народження Христа, переосмислена в національному дусі.
Ідея: показ того, що диво Різдва не десь далеко, а поруч з кожним із нас в кожному місті чи селі.
Провідний мотив: уславлення таїнства вечора Різдва. У вірші поєднуються християнські та язичницькі мотиви.
Художні засоби:
1. Епітети: місяць круглий, снігова завія, золотий горіх;
2. Метафори: народився Бог на санях; лемки принесли місяць; ніч крутиться довкола стріх; у долоні у Марії місяць – золотий горіх.
Образи-символи: лемки (етнографічна група українців, до якої належав автор) зображені в образі волхвів; сани – український варіант ясел; круглий місяць уособлює собою хліб, який лемки принесли у дарунок, а золотий горіх – символ нового життя.
Композиція: вірш «Різдво» містить всього два чотиривірші. В першому чотиривірші розповідається переосмислена історія народження Христа. Автор створює національний колорит, змінюючи ясла на сани, а в ролі волхвів зображаючи лемків. В другому чотиривірші з’являється образ Марії, яка в долоні тримає золотий горіх, символ нового життя.
Поет по-своєму переповідає історію із Біблії про народження Христа, який має подобу людини. На думку митця, ця подія могла трапитися і на землі його народу, адже вона є цінною частиною світу. Надання історії національного забарвлення робить її більш зрозумілою читачам автора.
Літературознавці стверджували, що Богдан-Ігор Антонич вдало поєднував дві притаманні українцям релігійні системи. Наприклад, в ліричному творі «Різдво» християнське таїнство народження Спасителя доповнене язичницькими мотивами. Це відповідає світобаченню українських лемків. У вірші навіть волхви стають лемками: «Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий». Образ місяця, який дуже важливий у творі, є язичницьким символом, що означає народження нового світу.
Богдан-Ігор Антонич справедливо вважається національно орієнтованим митцем, адже він сам про себе писав так: «Проти розуму вірю, що місяць, який світить над моїм рідним селом в Горлицькому повіті, є інший від місяця з-над Парижа, Рима, Варшави чи Москви… Вірю в землю батьківську і в її Поезію».