5. Мохоподібні (Bryophyta)
5.1. Сфагнум вульфа Sphagnum wulfianum Girg.
ORDO: Листостеблові мохи
FAMILIA: Сфагнові
Наукове значення: Вид на пд.-сх. межі європейської частини ареалу.
Статус: III категорія (рідкісні).
Поширення: Полісся (околиці м. Костополя Рівненської обл.; болото Бучмани поблизу с. Білокоровичі та болото Озерянське поблизу с. Озеряни, обидва - в Олевському р-ні Житомирської обл.). Вид поширений також у Гренландії, Пн. і Центр. Європі, на Уралі, у Сибіру, на Далекому Сході, у Пн. Америці.
Місця зростання: Сирі та заболочені ліси; трапляється на стовбурах і пнях біля їхньої основи.
Чисельність: Даних немає. Нечисленні популяції знайдено у 1940 році.
Причини зміни чисельності: Не з'ясовані (можливо, осушення заболочених лісів).
Загальна характеристика: Дернинки сухі, жорсткі, не блискучі, від блідо-зелених до бурих і рожевих, часто строкатих на освітлених місцях. Стебла міцні, ламкі, 5-ребристі на зрізі, з 7-13 пучками галузок. Галузкові листки1,0-1,2 см завдовжки, вузькі, яйцевидноланцетні. Хлорофілоносні клітини галузкових листків на зрізі еліптичні, закриті. Однодомна і дводомна рослина. Спорогони звичайно скупчені в густі голівки. Розмножується спорами.
Заходи охорони: Не здійснювалися. Необхідно обстежити раніше відомі місцезнаходження з метою створення заказників. Слід з'ясувати чисельність виду та причини її зміни.
5.2. Лескурея складчаста Lescuraea plicata (Web. et Mohr.) Broth. (Ptychodium plicatum (Web. et Mohr.) Sc
ORDO: Листостеблові мохи
FAMILIA: Лескеєві
Наукове значення: Реліктовий вид з диз'юнктивним ареалом.
Статус: III категорія (рідкісні).
Поширення: Українські Карпати - масив Чорногора (урочища Гаджина і Кіз'ї Улоги), Чивчинські гори (вершини Чивчин і Ротундул). Вид поширений у Центральній та Пд. Європі, на Кавказі, у Пн. Америці.
Місця зростання: Субальпійський пояс. Трапляється на скелях і каменях з ґрунтовим покривом. Входить до складу килимової мохової синузії.
Чисельність: Утворює досить великі за площею, але нечисленні угруповання.
Причини зміни чисельності: Ерозійні процеси, пригнічення квітковими рослинами.
Загальна характеристика: Дернинки потужні, зелені або жовто-зелені, блискучі. Стебла лежачі та висхідні, багаторазоворозгалужені, з численними парафіліями. Листки видовженояйцевидні, поздовжньоскладчасті, з шиловидною зубчастою верхівкою. Дводомна рослина. В Карпатах спорогонів не утворює. Можливо, розмножується вегетативно (уламками пагонів).
Заходи охорони: Охороняється у Карпатському національному природному парку. Необхідно контролювати стан популяцій, створити заказники в місцях зростання виду.
5.3. Птерогоній стрункий Pterogonium gracile (Hedw.) Sm. (Р. ornithopodioides Lindb.)
ORDO: Листостеблові мохи
FAMILIA: Левкодонтові
Наукове значення: Реліктовий (третинний) вид. Єдиний в Україні представник роду.
Статус: III категорія (рідкісні).
Поширення: Пд. берег Криму (околиці м. Алупки, г. Аюдаг), масив Карадаг (хребти Карагач, Хоба-Тепе). Вид поширений у Європі, на Кавказі, у Зх. Азії, Африці, Пн. Америці, на о-вах Мадейра, Мадагаскар, Азорських, Канарських.
Місця зростання: Затінені безвапнякові скелі та камені.
Чисельність: Трапляється звичайно невеликими скупченнями або окремими стеблами серед ін. мохоподібних. У Криму часто зростає разом з печіночням мохом фруланією тамарисковидною.
Причини зміни чисельності: Не з'ясовані.
Загальна характеристика: Дернинки нещільні, оливково-зелені або коричневі. Вторинні стебла заввишки 2-5 см, у верхній частині деревовиднорозгалужені, гілки зігнуті, сережковидно обли-снені. Листки широкояйцевидні. нескладчасті, вгорі з гостропилчастими краями. Жилка коротка, подвійна, вилчаста, іноді непомітна. Дводомна рослина. Спорогони з'являються рідко (в Криму не утворюються). Розмножується переважно вегетативним способом, рідше - спорами.
Заходи охорони: Охороняється на тер. Карадазького природного заповідника. Необхідно контролювати стан популяції, з'ясувати причини зміни чисельності.
Сторінки: 1 2 3 4 [ 5 ] 6 7 8