А н е л я. Чому? Ти будеш в чистоті ходити, в теплі жити. У тебе буде окрема кімната. Я подарую тобі духи. Куплю капелюшок. Ти будеш, як в ілюстрованому родинному журналі на картинці: «Молода пані з покоївкою». Не добереш одразу, хто з них пані, поки не придивишся. Так вони одягнені.
М а к л е н а. А коли б подивилися на роздягнених, то й не розпізнали б, напевне. Я раз бачила не на картинці, а в купальні. Так подумала на покоївку, що то пані... Та я не піду! Я думаю зовсім про інше...
А н е л я. Ти надто вульгарна, Маклено. Але мені шкода тебе. Ростеш ти, як кропива на пустирі. Ти навіть не ходиш на свято Божого тіла. Чому ти не запишешся в сестрин-ство найсолодшого серця Ісусового? Краще вже тобі бути довічною нареченою. Все одно ти не спізнаєш справжнього й чистого кохання. Ах, Маклено! Мені дуже шкода тебе. Ти так і проживеш босою. Ніколи в тебе не буде ні будуара, ні спальні. В таких бідолашних спальня часто буває, як от у Магди, на вулиці...
Маклена рвучко іде.
Стривай! Куди ж ти? Яка ти стала нечемна! Не дослухавши, навіть не перепросивши, тікаєш. Я хочу тебе пожаліти, а ти, як їжачок. Спитала, куди ідеш, а ти не хочеш мені сказати.
М а к л е н а. І не скажу!
А н е л я. Не скажеш? Та я й так знаю куди. На канави. Кістки і всякі покидьки на їжу збирати. Я ж добре знаю, що позавчора ти зварила юшку з якихось смердючих покидьків, а вчора побилась на канавах з якимсь жебраком, нічого не знайшла, і ви сиділи цілий день не ївши. Так? Ну скажи ж, що так. Ух, яка ти гордячка! І все ж мені тебе шкода, Маклено. Не віриш? (Кричить). Мамо! Чуєш, мамо!
2
На ґанок вийшла жінка Зброжека.
А н е л я. Мамочко, звели Марині принести зараз сюди все, що залишилося від сніданку. В моєму кошику.
Жінка Зброжека. А що їстиме Жужелька?
А н е л я (зморщила брови). Мамо!
Жінка Зброжека. Ах, Матінко Божа! І тут несподіванка. Пішла на побачення — годує жебрачку.
А н е л я (до Маклени). Не подумай, що це об'їдки, Маклено. Боронь Боже! Я відбираю в кошик все найсмачніше. В той кошик, в якому я носила снідати в гімназію. Це мій другий сніданок.
З
Служниця винесла кошик.
А н е л я. Бач, це той кошик, а в ньому глянь що. Ціла котлетка, бісквіт, три плитки шоколаду, коржики, булка. Коли я вийду заміж, — а це буде через три дні, — приходь до мене по цей кошик. Хоч щодня приходь. Чому ж ти не береш? Невже не візьмеш? Не хочеш? Бери! Ну, бери, кажу, а то звелю віднести назад. І таки справді Жужельці віддам... Бери!
М а к л е н а (взявши кошик, тримає його якусь мить, потім рвучко йде до собачої будки і кидає). На, Кунде, а то й справді віддадуть Жужельці! Хоч пан Зброжек і каже, що чим собака голодніший, тим краще стереже, проте бач, як годують свою Жужель-ку. Та він і про робітників це говорить: «Чим, — каже, — робітник голодніший, тим дешевше і довше він працює». Недарма товариш Окрай казав, що пани нас більше люблять, коли ми голодні, хоч самі вони лише тоді добрі, як сплять. За це я їх і не люблю, навіть коли сплю, і коли б моя сила, я їм таке зробила б, як там (жест на схід) зробили.
А н е л я. Боже! Вона вже більшовичка!
М а к л е н а. І вийду заміж за більшовика, от! Навіть мрію. В тюрму піду. В одиночній камері буду. А до вас не піду, хоч і в окрему кімнату.
А н е л я. Тоді віддай назад.
М а к л е н а. їж, Кунде! Лихо жене нас на вулицю, з голоду і я, може, зроблю собі там спальню, але я ніколи не зроблю, Кунде, із своєї спальні вулицю, як це роблять всі чисто пані і, певне, зробить і панна Анеля.
А н е л я. Грубіянка! Невдячна тварюка! За що? (Навіть заплакала). Віддай!
М а к л е н а. їж, Кунде! А що не з'їси, мені віддаси — від тебе візьму радо!
А н е л я. Зараз же віддай! (Хоче взяти об'їдки, але собака гарчить). Віддай! Від-да-ай, кажу!
4
Пан Зарембський з газетою. Зупиняючись, дивиться: — Панно Анелю! Маклена відійшла.
А н е л я (отямившись). Ач, даруйте, пане Владек! Я в такій вульгарній сцені. Але уявіть! Вона збирає там, за канавами, різну покидь, кістки й таке інше і варить юшку.
Батько безробітний. Матері немає. Мені стало шкода її. Я наказала принести їй усе, що залишилося від сніданку: цілу котлету, бісквіт, три плитки шоколаду, коржики, булку. А вона їх — собаці. Та ще якої гидоти наговорила! Жах!
З а р е м б с ь к и й. Ви покарані за недоречну в наш час гуманність.
А н е л я. Можливо. Але, сподіваюся, ваше співчуття не на боці тієї мужички?
З а р е м б с ь к и й. її батько, здається, в мене на фабриці і теж страйкує. Другий місяць. Він вважає за краще збирати на смітнику кістки, ніж заробляти на фабриці щодня по два золотих, на які можна купити собі хліба і зварити собі борщ навіть з м'ясом. Отже, я не можу співчувати не тільки їм, але навіть тим, кого вони ображають за милостиню, за непотрібний і шкідливий гуманізм.
А н е л я. Отже, я покарана з двох боків? Подвійно?
З а р е м б с ь к и й. Отже, так.
А н е л я (кокетливо). І вам не шкода мене?
З а р е м б с ь к и й. Ні.
А н е л я. Я серйозно... Ніскілечки?
З а р е м б с ь к и й. Коли ви серйозно, то ні півстілечки.
А н е л я. Але, може, все ж у пана Владека знайдеться для мене краплинка якщо не гуманності, то хоч якогось почуття?
З а р е м б с ь к и й. Ви питаєте чи просите?
А н е л я (серйозно, допитливо, стурбовано). А як ви гадаєте?
5
До них підійшли жебраки. Жебраки. Дорогі панове!..
— Заради пана Ісуса!
— Крихітку з вашого щасливого столу!
Зарембський (не добереш — до Анелі чи до жебраків). Ви просите? Анеля. Я? Жебраки. Просимо!
З а р е м б с ь к и й. Я милостині нікому не подаю. Це мій принцип. Де гарантія, що просить не мій ворог? Не даю!
Ж е б р а к и. Не позбавляйте нас.хоч цієї роботи!
— Подайте заради Матері Божої! Зарембський. Зверніться он до панни Анелі.
А н е л я. Пан Владек повинен знати, що таке чемність: навіть жебракам перший мусить відповідати кавалер.
З а р е м б с ь к и й (до жебраків). У мене стоїть фабрика без робітників. Хочете хліба — підіть проженіть страйкарів, станьте на їхнє місце й працюйте. Польщі потрібно назбирати власні капітали, а не жебрати, треба закласти свій золотий підмурок, а не страйкувати біля порожніх кас. Забирайтеся!
Жебраки відходять.
А н е л я. То як же ви думаєте?
З а р е м б с ь к и й. Я вже сказав. Милостині нікому не даю.
А н е л я. Це відповідь на моє запитання?
З а р е м б с ь к и й (по паузі). Так.
А н е л я (тихо). Після вашого вчорашнього колінопреклонного освідчення в коханні?
З а р е м б с ь к и й. Ні! Це після деяких сьогоднішніх неприємних для мене новин і оказій. З'ясувалося, що ваш любий батечко, а мій підручний маклер і орендар був першим і найсерйознішим претендентом на купівлю з торгу моєї фабрики і всього мого майна, що це він намагався вплутати моє підприємство в борги і навіть, як я тепер гадаю, допомагав страйкарям, якщо не повиганяв їх досі з моїх квартир.
А н е л я. Я про це нічого не знала. Я і мама. Слово честі. Зовсім нічого. Але я впевнена, що тепер, дізнавшися про ваше освідчення, він*вже не буде купувати вашої фабрики.
З а р е м б с ь к и й (рух газетою). Дізнавшися про сьогоднішні повідомлення банку, я теж певен, що не буде купувати.
А н е л я. Навпаки, коли він сьогодні довідався про це, він дуже зрадів.
З а р е м б с ь к и й. Банківським повідомленням?
А н е л я. Я не знаю, про що ви говорите. Він зрадів, коли я і мама признались йому, що ви освідчилися мені в коханні.
З а р е м б с ь к и й. Пардон! Ви коли йому про це сказали?
А н е л я. Сьогодні. Вчора я була надто схвильована. Адже ваше вчорашнє освідчення було для мене таке несподіване, раптове, що я вирішила відкласти розмову з батьками на ранок. Хоч мамі я сказала ще вдосвіта. В думці я ще раз обійшла вчорашню алею, щоб... щоб підняти кожне ваше впущене слово, можливо, недочуте... мимовільний рух. Потім перебирала їх при зорях, складала зі своїми, і з цього виходили такі чарівні, чудові узори, що зараз я навіть боюсь переглянути їх... Після ваших сьогоднішніх нових слів — боюсь...
З а р е м б с ь к и й. А тим часом ваш тато при тих самих зорях складав золоті узори з прибутків від моєї фабрики. Я теж боюсь. А втім, даруйте й скажіть нарепіті, що саме сказав він, дізнавшися про моє освідчення?
А н е л я. Він сказав, що... буде дуже радий і щасливий... і, якщо пан Владек справді... покохав Анелю, то, сказав, хай приходить через три дні.
З а р е м б с ь к и й. Що ж він гадає — після сьогоднішнього розп'яття на банківському хресті воскреснути через три дні?
А н е л я. Я не знаю, про який хрест ви говорите.
З а р е м б с ь к и й. Про який? Спитайте в батька. Він уже знає. І перекажіть, будь ласка, йому...
Сторінки: 1 2 [ 3 ] 4 5 6