24 квітня 1184 року – день падіння Трої згідно з датуванням Ератосфена. Троянська війна тривала десять років. Розпочалася вона з того, що син троянського царя Паріс спокусив Єлену, доньку спартанського царя Менелая. Єлена втекла зі Спарти, її батько пішов на Трою. У цій війні греки зруйнували Трою. Загинули майже усі чоловіки міста. Серед живих залишився син Анхіза та Афродіти Еней. Боги наказали йому втікати із Трої. Чоловік послухався поради. У місті лишилися троянки, які стали браками. Саму ж Трою греки пограбували і спалили. Зібравши троянців, Еней вирушив в дорогу.
Поема «Енеїда» починається характеристикою головного героя та короткою розповіддю про початок його мандрівки.: «Но греки, як Но греки, як спаливши Трою, зробили з неї скирту гною, він взявши торбу тягу дав». У цих рядках Іван Петрович зміг показати, що Енеєву батьківщину зруйнували вщент, а в нього залишилася лише торба речей. Еней зміг врятувати і деяких троянців: «Забравши деяких троянців, осмалених, як гиря, ланців, п’ятами з Трої накивав». Знаючи, що Трою було зруйновано, читач розуміє, чому троянці були «осмалені, як гиря».
Як бачимо, І. Котляревський не вдається до подробиць. Він не говорить, що Еней втік, виконуючи волю богів. З наступних розділів дізнаємося, що деякі троянські жінки також мандрували з Енеєм. В українській версії «Енеїди» змінено також сюжетну лінію Анхіза. Відповідно до оригіналу Еней виніс батька з пала.ючої Трої. У поемі Котляревського сказано, що Анхіз помер від сивухи.
Зруйнування Трої – причина втечі Енея з рідного міста, яка показана прямо. На мою думку, є інший фактор. Не дарма кажуть, що в житті нічого не трапляється просто так, будь-які події зумовлені долею. Долею Енея було заснувати нове місто. Про це Венері говорить Зевс: «Еней збудує сильне царство і заведе своє там панство; не малий буде він панок». Про таку ж долю головному герою сповіщають Анхіз, ворожки, Тибр. Отож, можна зробити припущення, що Еней залишив рідне місто через фатум – наперед визначений, невідворотний перебіг подій, зокрема людських вчинків.
До речі, на причину втечі Енея з Трої цікаво подивитися крізь призму алюзії. Троя у поемі І. Котляревського «Енеїда» – алюзія на Запорізьку Січ. Троянців слід розглядати як козаків. Над твором Іван Петрович почав працювати у 1794 році. Відомо, що Запорізьку Січ Катерина ІІ зруйнувала у 1775 році. Між троянцями та козаками, Троєю та Запорізькою Січчю провести паралелі. Як і Еней, козаки змушені покинути свій осідок через те, що його зруйнували вороги.
Отож, питання «Що змусило Енея залишити Трою?» просте лише на перший погляд. Звісно, відповідь на нього можна знайти уже в перших рядках поеми І. Котляревського «Енеїда». Трою зруйнували – Еней втік. Але варто проаналізувати поему цілісно, і ви зрозумієте, що припущення про фатум є також логічним. Я вважаю, що Енеєві судилося збудувати нову державу, а задля цього він повинен був стерпіти тяжку втрату – втрату Батьківщини. Все це було визначено його долею та богами.