Т. Шевченко назвав «Енеїду» І. Котляревського знаменитою пародією. Чи справедливою була така оцінка? Українська «Енеїда» – переробка всесвітньовідомої однойменної поеми давньоримського поета Вергілія.
У літературі існує термін «пародія», який означає гумористичний або сатиричний твір, у якому імітується манера письма, сюжет іншого письменника. Пародії створюються з метою нової інтерпретації твору, підпорядкуванню його новим мистецьким запитам. «Енеїда» І. Котляревського не була покликана висміяти творчу манеру Вергілія, вона стала незвичайною формою для втілення українського змісту. Поему І. Котляревського радше можна назвати пародією на українське суспільство XVІІІ століття.
Варто зазначити, що І. Котляревський не був першим серед тих, хто пародіював давньоримську «Енеїду». З поширенням класицизму це стало модною тенденцією у XVІІ – XVІІІ столітті. Наприклад, у Франції в середині XVІІ століття з’явилася поема П. Скаррона «Вергілій навиворіт», а у Відні у XVІІІ столітті побачив світ твір «Пригоди благочестивого Енея» Алоїза Блюмауера.
І. Котляревський, пародіюючи «Енеїду», взяв за основу славне козацьке минуле, відтворив побут свого народу. Троянців він одягнув у козацьке вбрання. Їх показано у зниженому тоні як гультіпак, схильних до алкоголю та женихань. І це данина бурлескному стилю. Але навіть у такій бурлескній пародії знайшлося місце для позитивних рис, притаманних козацтву: відважності, вірності товариству, кмітливості.
Відомо, що І. Котляревський взагалі не планував публікувати свою «Енеїду». Спочатку він писав її, аби розважитися самому та повеселити друзів. Попри це твір швидко став набувати популярності: товариші Івана Котляревського поширювали його у рукописних копіях. Максим Парпура став першим видавцем поеми. І. Котляревський був невдоволений тим, що твір надрукували для широкого загалу без його відома, але через кілька років сам подав перші частини та продовження до друку. «Енеїду» кілька разів друкували частинами за життя І. Котляревського. Після його смерті твір також залишався популярним. І сьогодні ми із задоволенням його перечитуємо. Отже, можна погодитися з Т. Шевченком: «Енеїда», дійсно стала знаменитою пародією. До речі, свого часу її читав навіть Наполеон.
Хоча чи можна вважати «Енеїду» І. Котляревського пародією у повній мірі? Мені здається, що українці сприймають її як самостійний твір. Так, сюжет запозичений у давньоримського поета. Так, Еней проходить практично той же шлях, що й в оригіналі. Але ж детальний опис українського побуту, історії, звичаїв, традицій надають нашій «Енеїді» унікальності, самостійності.
Отож, Т. Шевченко точно підмітив, що поема І. Котляревського «Енеїда» – знаменита пародія. Твір відомий вже далеко за межам України. Але, на мою думку, поема є пародією, якій притаманна самостійність, самобутня авторська інтерпретація. Саме це, мабуть, і є причиною її популярності, актуальності і в епоху І. Котляревського, і в наш час.