Пастушок - головна дійова особа твору Емми Андієвської «Казка про яян». Це добрий, чемний і рішучий хлопчик, що жив серед скель. Він завжди допомагав іншим людям та дбав про тварин. Тому коли одна коза відбилася від стада, пастушок побіг за нею, але спіткнувся і упав у провалля. Прийшовши до тями, герой побачив, що опинився в незнайомому місті. Воно було велетенським, повсюди височіли довгі різноманітні вежі. Біля кожної вежі стояв власник і займався будівництвом. Хлопчик відчув, що зголоднів, і підійшов до одного чоловіка з проханням дати щось попоїсти, але той не звернув на нього уваги. Інші мешканці міста так само ігнорували пастушка, і тільки один дідусь помітив його. Старенький порався біля найнижчої вежі, яку ніяк не міг полагодити. Він розповів, чому інші люди не звертають уваги на пастушка. Мешканці міста звуться яянами, а яяни вони тому, що знають тільки своє «я», а до інших їм байдуже. Яяни вважають себе найкращими, тому не приймають сторонньої поради або допомоги. Вони харчуються власним «я», тому постійно будують вежу, яка хоч і стає довгою, але часто не витримує і завалюється. Проте замість того, щоб попросити когось про допомогу, вони знову роблять так само.
Пастушок, послухавши розповідь діда про місто Яян, зробив висновок, що не залишиться тут. Незважаючи на велич міста, всі люди тут жили розрізнено, не допомагали один одному, не спілкувалися. Від дідуся герой дізнався, що місто знаходиться під охороною семи брам, які можна відкрити словом «ти», але яяни не можуть його вимовити, тому ніхто не виходить з міста.
Хлопчик підійшов до брами і сказав: «Вельмишановна брамо, чи була б ти така ласкава й випустила нас на волю, бо тільки ти можеш нас випустити“. Пастушок не був егоїстом, як яяни, тому зумів легко сказати слово «ти». Головний герой разом з дідусем вийшли з міста.