Пастушок і дідусь – головні дійові особи твору Емми Андієвської «Казка про яян». Історія їх зустрічі незвичайна і повчальна.
Пастушок жив серед скель і був задоволений своїм життям. Хлопчик випасав кіз і дбав про їх безпеку. Якось він погнався за однією козою, оступився, і впав у провалля.
Дивним чином на дні провалля виявилося місто. Воно було величезним з довгими різноманітними вежами. Хлопчик побачив, що біля кожної такої споруди стояла людина і займалася будівництвом. Він відчував голод, тому вирішив підійти до мешканців міста та попросити попоїсти. Але ніхто з них не реагував на його звертання. Пастушок не знав, як йому бути, поки не помітив дідуся, що порався біля найнижчої споруди. Старий чоловік став єдиним в цьому місті, хто заговорив з пастушком. Він розповів, що тут живуть яяни, котрі здатні сприймати тільки власне «я», а «я» інших людей вони ігнорують, саме тому ніхто не відповів на звертання новоприбулого. А дідусь почув хлопця через те, що його «я» зменшилась від старості та немічності. З цієї ж причини він не може полагодити свою вежу. Хлопчик пожалів старенького і запропонував допомогу. Але той відмовився, бо ніхто не може догодити яянину. Хоча дідусь не був справжнім яянином, бо був тут чужинцем.
В образі яян ми бачимо егоїстичних людей, котрі дбають тільки про себе. Зовсім іншим виявився пастушок, він всім допомагав і цього разу також прийшов на допомогу самотньому дідусю. Хлопчик знайшов вихід з міста і взяв із собою дідуся.
Коли пастушок опинився в рідних місцях, то звернувся до дідуся: «Тепер ти бачиш, який гарний цей світ!» Він збирався поставити дідуся на землю, але побачив, що замість нього з’явився повний мішок самоцвітів.
Пастушок отримав винагороду за те, що знав не тільки своє «я» і за добре ставлення до дідуся.