Богдан-Ігор Антонич – значна фігура в українському мистецтві XX століття, самобутній поет, прозаїк та мистецтвознавець, який шукав гармонію - і знаходив її в єднанні з природою. В його творчості тісно сплелися релігійні та міфологічні мотиви. Сам автор часто заявляє у віршах, що він поганин, тобто язичник, але водночас він поважає християнські цінності, звертається до Господа за допомогою у боротьбі проти зла. Світобачення поета – це синтез язичницьких і християнських поглядів на світ.
Релігійні мотиви присутні майже у всіх збірках Антонича. Збірка «Велика гармонія» характеризується послідовною релігійністю, автор імітує молитовну лірику, вдається до переспівів біблійних псалмів.
В збірці "Три перстені" присутня тенденція зближення неба і землі. Автор намагається зробити більш земними біблійні реалії для того, щоб відчути себе їх частиною, краще зрозуміти суть. Це добре простежуються, наприклад, в словах вірша «Різдво»: "Народився Бог на санях". Також в цьому вірші поет додає до важливої Біблійної оповіді національний колорит: події ніби відбуваються в рідному селі автора, на Лемківщині. Всі твори цієї збірки відображають глибоке світосприйняття автора.
В збірці «Зелена Євангелія» романтизується природа, ліричний герой поклоняється перед її величчю, прагне гармонії з нею. В поезії «Весна» є такі рядки: «Росте Антонич, і росте трава, і зеленіють кучеряві вільхи». Поет вважає, що все у світі рівноцінне, і тому людина не повинна поводитися зверхньо, а поважати навколишній світ.
В наступній збірці "Книга Лева" для читача відкривається світ Біблії. Її назва є запозиченою з Євангеліє від Марка. Головна ідея – наближення до Господа та роздуми про вічність. Так поет відкриває для себе сутність творчого процесу.
На відміну від попередніх книг, де панує оптимістичний настрій, в останній збірці "Ротації" переважає песимістичний світогляд, передчуття кінця світу. Образ світового міста лякає, адже місто є колом катастроф і в’язниць.
Можливо, для Антонича Святе Письмо було джерелом власного світогляду, і тому він широко використовував його у своїй творчості. Важливе місце займають роздуми про значення людини у світобудові, її спроби зрозуміти природу взаємин людства з навколишнім світом.
Своїми творами Богдан-Ігор Антонич закликає людей жити по законах правди й добра. Рідний край, Лемківщина, вплинув на світобачення поета і дав світу оригінального митця. Він вірив у розквіт національної культури та щасливе майбутнє українського народу.