Микола Гоголь порушує багато соціальних проблем в повісті «Тарас Бульба», зокрема проблему батьків і дітей.
Головний герой твору – Тарас Бульба, козацький полковник, досвідчений воїн. Найважливішим в його житті є відданість Батьківщині. Він здатен на самопожертву і на жорстокі вчинки заради захисту рідної землі. Автор пише, що такий суворий характер міг з’явитися тільки у той складний час, коли козаки змушені були захищати свою землю від нападів турків і татар, і від гноблення польської верхівки. Тарас Бульба наділений багатьма позитивними якостями справжнього лідера і захисника, проте він має і негативні риси: жорстокість, впертість, грубість. І саме ці риси не дозволяють йому бути гарним сім’янином.
Тарас має дружину і двох синів. Його ставлення до жінки обурює, адже він не сприймає її як особистість, а тільки як матір дітей і господиню дому. Тарас грубий до дружини, нехтує її почуттями. Надзвичайно сумно виглядає сцена, коли матір сидить біля ліжка синів всю ніч перед їх від'їздом на Січ, адже розуміє, що може їх більше не побачити, а чоловіку все одно.
Він по-іншому бачить виховання дітей. У нього до синів немає ні «ніжби», ні добрих слів. Читачі це можуть помітити ще в першій главі, коли батько зустрічає синів після навчання не обіймами, а насмішками. Він сміється з учнівського довгого одягу синів, провокуючи їх вступити з ним у протиборство.
Старший син приймає виклик батька і захищає власну гідність. Вони б’ються на кулаках, аж поки не вибігає дружина Тараса. Жінка кричить на чоловіка, бо жаліє дітей. Але герой незадоволений втручанням жінки й повчає синів: “Не слухай, синку, матері, вона нічого не знає”. На жаль, таке ставлення до жінки в козацьких родинах було нормою. Тарас боявся, що дружина розніжить синів, зробить їх слабкими, тому вирішує майже відразу після їх повернення додому поїхати з ними на Запорізьку Січ. На його думку, тільки там «наука так наука! Там вам школа; там тільки наберетеся розуму».
На Січі хлопці швидко звикли до козацьких звичаїв і законів, показали свою силу і вправність. Батько пишався ними, хоча все одно продовжував ставитися суворо. Тому сини хоч і поважали батька, але і побоювалися його. Тарас більше пишався Остапом, бо він розділяв його ідеали. Андрій також викликає повагу у старого козака, але його чутлива натура непокоїть батька.
Головне безчестя для героя – це зрада товариству, спільній справі. Тому дізнавшись про зраду молодшого сина, Тарас карає його, тому що більше не бачить в ньому сина, а тільки ворога Батьківщини. І відтепер для нього існує один син Остап, і на нього він покладає свої надії. Батько радіє, коли Остапа обирають курінним отаманом, але, на жаль, потім він потрапляє у полон.
Тарас Бульба ставив любов до Батьківщини вище за любов до родини.