У повісті «Тарас Бульба» Микола Гоголь дає нам панорамну картину життя козаків на Запорізькій Січі. Чому автор обирає саме це місце?
Запорозька Січ була бастіоном, який розташовувався на острові Хортиця на річці Дніпро. Це було основне місце розміщення козацького війська.
Домівки козаків (курені), кузні та майстерні були захищені за допомогою земляних валів з вежами, біля яких розміщувалися гармати.
В центрі Січі зробили майдан, де козацьке товариство розв'язувало свої найважливіші питання, наприклад, обирали отамана чи старшину.
Юні козаки навчалися на Січі військовій науці: вчилися битися на кулаках і на шаблях, опановували стрільбу, їзду на конях і керування човном. Вони набували досвіду під час частих битв. Коли ж козаки не тренувалися і не билися з ворогом, то любили влаштовувати гуляння, в яких виявлялася їх широка волелюбна натура. В повісті «Тарас Бульба» головний герой відправив своїх синів на навчання в бурсу, але після її завершення він відвозить їх на Запорізьку Січ, тому що вважає, що саме там: «... наука, так наука! Там вам школа; там тільки наберетеся розуму». Остап і Андрій швидко призвичаїлися до життя на Запорізькій Січі, добре опановували її науку, проявили свою силу та вправність у битвах. Тарас пишався синами, але йому не подобалися часті гуляння, тому він підбурює козаків на бунт задля реальної боротьби проти ворогів. Головний герой не вірить в мирні домовленості з ворогами, він завжди готовий боронити рідну землю зі зброєю в руках, і цьому навчає синів.
Запорізька Січ відома тим, що козаки там тренувалися і гуляли, але окрім цього була ще й трудова діяльність, адже потрібно було забезпечити численне військо їжею, одягом, зброєю. Тому тут відбувалася робота з видобутку руди, вугілля; випасання черед волів та коней, супроводу човнів. Коли Тарас Бульба і сини в'їжджали в Січ, то їх зустрів гучний звук молотів, якими працювали ковалі в багатьох кузнях. Місцеві силачі м’яли руками волячі шкури, торговці продавали різні товари. Одним з яскравих образів у творі є Янкель, польський єврей, який займався торгівлею на Запорізькій Січі.
На Січі були суворі закони та звичаї, яким повинні були підкорятися всі козаки. Навіть за невеликий проступок (наприклад, козак взяв без відома інших якусь дрібничку) прив'язували до ганебного стовпа. Так козаки вчили один одного чесності та вірності. Якщо ж хтось заборгував, його приковували ланцюгом до гармати. Найстрашніша кара була за душогубство. А найперший закон – вірність Батьківщині й вірі. Тому головний герой карає Андрія за зраду, не зважаючи на те, що він його син.
Період козаччини – яскравий період в житті українського народу, про який писали багато письменників.