Микола Гоголь в повісті «Тарас Бульба» показує життя запорозьких козаків: їх побут, закони та звичаї. Щоб досягти історичної правдивості, він багато працював з різними джерелами. В результаті вийшла реалістична картина епохи козаччини, хоча і без точного посилання на століття.
Головні герої твору (Тарас Бульба і його сини) приїжджають на Січ, яка зустрічає їх “громом" молотів ковалів. Адже тут козаки не тільки займалися військовою справою, але і багато працювали на спільний добробут товариства.
Згідно з козацькими законами, вся їжа, одяг і гроші були спільними, хоча були під контролем кошового отамана, що обирався громадою.
Закони й звичаї були дуже суворими, але справедливими. На Січ приходило багато чоловіків, адже вона була оплотом свободи, і майже всіх приймали, але стати частиною бойового товариства вдавалося далеко не всім.
Козаки цінували вірність, честь, відвагу і силу, і не пробачали крадіям, ошуканцям; тим, хто несправедливо підіймав руку на іншого. За будь-який злочин чи навіть проступок людину карали. Наприклад, якщо козак взяв щось незначне для себе без відома інших, то його прив’язували до ганебного стовпа.
Чому були такі суворі закони? Тому що козаки – не просто товариство, а бойове товариство, і вони повинні були довіряти один одному, як самим собі, бо так більше шансів вижити у спільній боротьбі проти ворогів. Вірність Батьківщині й товариству – найважливіший закон козаків, за недотримання якого карали надзвичайно жорстоко. Тарас Бульба говорить: "Немає зв'язку, святішого від товариства!", "поріднитися рідністю по душі може тільки людина".
Отже, головний герой відображає ідею того, що бойове товариство мало велике значення для справжнього козака, навіть більше, ніж родина. Тому з огляду на те стає зрозумілим, чому Тарас Бульба карає свого сина за зраду Батьківщини й товариства.
Бойові товариші довіряли один одному, виручали з полону, ділилися всім, що в них було. Тому козаки й були такою силою, яку боялися вороги. Сила бойового товариства в єдності. Вони самовіддано боронили рідну землю, православну віру та козацький скарб.
Тарас Бульба і його син Остап – приклади майже ідеальних козаків, які заради Батьківщини й товариства були здатні на самопожертву. А молодший син Андрій виявився зрадником, тому що обрав не товариство, а кохання до польської жінки.