1 глава
У відважного козака Тараса Бульби було два сини – Остап і Андрій. Твір починається з моменту їх повернення додому після навчання в Київській бурсі. Коли батько побачив синів в учнівському одязі, то почав з них сміятися, бо таке вбрання здалося йому кумедним і не відповідним для справжнього козака. Старший син Остап не звик терпіти насмішок над собою, тому починає битися з Тарасом. Бійку зупиняє мати хлопців, яка завжди їх обороняла від занадто суворого батька. Сини після довгої розлуки обіймають матір. Але старому козаку не до вподоби такий прояв ніжності від хлопців. І особливо йому не сподобалася поведінка Андрія, що горнувся до матері, а з ним навіть не спробував битися як чоловік. Тому герой вирішив, що через тиждень він із синами поїде до Запорізької Січі, і там навчить їх козацької мужності. Його дружина в розпачі, адже сподівалася, що сини побудуть вдома довше.
Тарас Бульба організовує посиденьки з товаришами-козаками з нагоди повернення синів додому. Батько починає розпитувати своїх вчених дітей про їх науку, але сам вважає, що справжня наука буде для них на Запорізькій Січі. Тарас після випитої горілки згадує свою козацьку звитяжну молодість, і вирішує, що не слід відкладати поїздку, а треба вирушати вже завтра. Його дружину засмучує таке спонтанне рішення, вона не хоче розлучатися з дітьми. Але Тарас завжди робив, як вважав за потрібне, і не зважав на жіночі сльози.
Тарас Бульба був дійсно суворою, невблаганною людиною, але справедливою. Так, це важко для родини, але саме такий характер міг повести за собою козаків. Особливо в реаліях того часу, коли звідусіль була загроза для рідного краю, були потрібні люди з чіткою позицією. Козацтво заявило про себе як про могутню силу, і польська влада була не проти її використати, тому лестила козакам. І деякі козаки піддалися цьому впливу, але не такі козаки, як принциповий Тарас Бульба.
Коли герої вранці вже зібралися в дорогу, то Тарас попросив дружину благословити їх. Але тільки вони почали від’їжджати, жінка кинулася обіймати дітей, намагаючись не дати їм поїхати. Бідну жінку відвели додому слуги. Всі були вражені, навіть Тарас Бульба, хоча не показав своїх почуттів.
2 глава
Подорож батька і синів проходила спокійно і переважно мовчазно, бо кожен думав про своє. Старий козак згадував славне минуле і радів, що скоро побачить побратимів.
Остап і Андрій згадували роки навчання в бурсі. Остап не любив там вчитися, він навіть одного разу втік, але його повернули й покарали за непослух. Це не дуже допомогло, тому що хлопець потім закопував буквар кілька разів, за що знову отримував покарання. Взятися за навчання Остапа примусив батько, пригрозивши зробити його слугою в монастирі. Хлопець почав непогано вчитися, але не охоче брав участь у шкільному житті. Проте в бурсі він показав себе вірним товаришем, який ніколи не підставляв інших учнів.
Зовсім іншим був Андрій. Він любив вчитися, а також був не проти шкільних пустощів. Хлопець вмів хитрувати, і свою провину часто перекладав на інших. Досить рано Андрій почав думати про дівчат, але боявся з кимось ділитися своїми мріями. Під час подорожі на Січ він згадував випадкову зустріч з гарною полячкою. Якось Андрій гуляв вулицями Києва, і в одну мить його ледь не збила колимага польського пана. Кучер вирішив провчити неуважного хлопця, і вдарив його бичем. Андрій розлютився, і силою зупинив екіпаж. Але коні побігли уперед, а хлопець упав у калюжу, розсмішивши цим дівчину. Андрія зачарувала краса полячки.
Тарас із синами довго їхали степом, інколи роблячи зупинки на обід і сон. Степ був майже пустинним, тільки одного разу батько показав хлопцям на далеку постать татарина.
Січ їх зустріла мирно: хтось зашивав сорочку, хтось танцював гопака. Тарас побачив своїх давніх знайомих.
3 глава
Бульба та його сини вже майже тиждень жили на Січі. Хлопці багато дізналися про побут козаків. Не дивлячись на те, що це суворі воїни, вони любили й вміли розважатися. Та ця безтурботність і легковажність зникала, коли потрібно було йти в бій з ворогом.
Січ вважалася осередком волі та братерства, тому сюди часто втікали змучені школярі, селяни, яких переслідували поміщики, та інші ізгої. Кожен міг знайти тут для себе місце, не приймали тільки жінок та не православних. У козаків все було спільним: їжа, одяг, гроші.
Брати швидко на Січі знайшли друзів, брали участь в тренуваннях і розвагах, легко пристосувались до веселих звичаїв та суворих законів. Силу і вправність хлопців гідно оцінили козаки.
Але якщо сини почувалися задоволеними, то батько – ні. Старий козак не розумів такого розгульного життя і хотів, щоб нарешті з'явилася нагода проявити синами мужність у справжньому бою з ворогами. Проте на той час козацька верхівка підписала мирні договори з турками й татарами.
Тарас Бульба провокує бунт проти миролюбного чинного кошового отамана. В результаті відбуваються перевибори, і новим кошовим обирають приятеля Тараса, козака Кирдягу.
4 глава
Новий кошовий отаман – хитрий і досвідчений козак. Він, як і Бульба, прагнув боротьби з ворогом, тому хитрістю підбурив частину козаків скликати загальні збори, на якій погодили рішення здійснити військову вилазку на турків. Таким чином, кошовий досяг своєї мети, хоча сам не порушив мирних договорів, бо прямого наказу не віддавав.
Під час підготовки до походу до берега пристав паром. Козаки, що припливли на Січ, повідомили про утиски православних українців польськими багатіями. Запорізькі козаки відразу на це зреагували.
Тарас рятує від небезпеки знайомого єврея Янкеля. Козаки готуються до походу на поляків.
5 глава
Запорізькі козаки вирушили на війну з поляками. Молоді козаки показали свою вправність у справжньому бою з польськими воїнами. Остап і Андрій також добре себе проявили, батько ними пишався. Тарас вважав, що старший син має задатки полководця, а молодший вражав його заповзятістю в бою.
Козаки вирішили взяти штурмом багате містечко Дубно, але гарнізон і мешканці дали серйозну відсіч. Тоді запорожці обложили місто і чекали, поки ті здадуться.
Якось увечері до козаків таємним ходом пробралася служниця польської панночки. Це була київська знайома Андрія, яка йому сподобалась. Дівчина впізнала його серед козаків і вирішила попросити про допомогу. В місті майже не було їжі, і вони були змучені голодом. Андрій зібрав трохи їжі, і пішов до міста разом зі служницею дівчини.
6 глава
Андрій Бульба через таємний хід потрапляє до міста в облозі. Він бачить, як страждають люди від голоду. Мешканці вже хотіли здатися, але їх попередили, що скоро прийде допомога.
Хлопець зустрічається з прекрасною полячкою, і її краса зводить його з розуму. Заради кохання панночки він вирішує зрадити батька, брата і побратимів.
Цієї ж ночі до міста через козацьку облогу прорвалося польське підкріплення. Вони привезли із собою їжу та полонених козаків.
7 глава
Козаки довго тримали місто в облозі, і з нудьги стали пиячити. З цього скористалося польське військо, що прийшло на підкріплення, і прорвалося до міста, захопивши у полон частину козаків.
Кошовий зібрав своїх підлеглих і вилаяв їх за пияцтво. Козаки почали готуватися до бою з ворогом.
Тарас хвилювався через зникнення молодшого сина, адже той міг потрапити до полону. Але Янкель повідомив йому, що Андрія бачив у місті, і він там був із власної волі. Хлопець просив передати батькові, що він зрікається батьківщини й тепер буде на боці польського війська.
Відбувається черговий жорстокий бій, в якому Остап проявив свою хоробрість. Його обирають новим курінним отаманом. Тарас пишається старшим сином і сумує через зраду молодшого.
8 глава
Поки велика частина козацького війська тримала в облозі місто Дубно, на Запоріжжя напали татари. Козаки, які там залишилися, були не в змозі дати їм відсіч. В результаті татари забрали багатьох в полон, викрали тварин і скарбницю. Коли кошовий отаман про це довідався, то зібрав раду, на якій вирішили зняти облогу з Дубно і йти виручати полонених побратимів. Але Тарас Бульба виступив проти цього рішення, навівши аргумент, що в місті Дубно також є полонені козаки. Для розв’язання проблеми зробили так: частина війська пішла до татар, а частина залишилась тримати місто в облозі на чолі з тимчасовим отаманом Тарасом Бульбою. Козаки були у відчаї, тоді старий козак велів дістати вина і випити за віру і Січ.
9 глава
Місто знову було на межі голоду. Дехто намагався роздобути продукти, але їх ловили козаки. До міста дійшла чутка про те, що частина козацького війська пішла на татар, а значить їх облога ослабла. Поляки вирішили вступити в бій. Тарас Бульба помітив заворушення в місті, і також почав готувати козаків до бою. Він виголосив промову, яка підняла бойовий дух війська.
Битва була надзвичайно жорстокою, козаки зазнали великих втрат.
Тарас зустрів Андрія і покарав за зраду, не зважаючи на те, що він його син. Хлопець навіть в кінці не пожалкував про зраду, а промовляв ім'я коханої дівчини.
Вірний справі Остап потрапляє у полон.
10 глава
Тарас Бульба сильно постраждав під час битви з польським військом. Він мало не потрапив до полону, але все ж дістався на Січ за допомогою приятеля Товкача. Герою стало легше фізично через місяць, але на душі було неспокійно. Він переживав за долю Остапа, який потрапив до полону. Він заплатив гроші Янкелю, щоб той таємно провіз його у Варшаву.
11 глава
Тарас і Янкель прибули до Варшави та зупинилися у знайомих єврея. Козак сподівався на їх допомогу у справі Остапа.
Тарасу вдалося пробратися до в’язниці, і навіть підкупити охоронця, щоб той дозволив побачити хлопця. У Тараса навіть був намір влаштувати сину втечу. Однак охоронець обдурив досвідченого козака, і не організував зустріч. Тоді Тарас одягнув багатий одяг, і вдаючи із себе графа, пішов на площу, щоб хоча б побачити Остапа.
Тарас дивився на публічну страту сина на площі, та пишався тим, як мужньо той терпить муки. І тільки раз молодий козак не витримав і покликав батька. Тарас відгукнувся йому у відповідь. Всі сполошилися, але знайти Тараса не змогли, він вже зник.
12 глава
Проти загарбників піднялося все величезне Запорозьке військо. Воїни звільняли місто за містом, караючи зрадників. Полком із найкращих козаків командував Тарас Бульба. Він з особливою ненавистю розправлявся з ворогами.
Польська влада зрозуміла, що важко здолати козацьку силу, тому почала мирні переговори. Але козаки не хотіли йти на це, і тільки перед християнською церквою схилили вони голови й погодилися відпустити поляків за умови, що ті припинять загарбницькі спроби.
Мирний договір уклали, але один отаман не повірив в чесність противника – і це був Тарас Бульба. Він один повів свій полк проти ворога. Скоро з'ясувалося, що Тарас мав рацію, коли не вірив польській верхівці, бо вона підступно розправилася з багатьма запорозькими керівниками.
Бульба жорстоко мстив ворогу за своїх побратимів і синів. Він становив велику загрозу навіть одним своїм полком, тому коронному гетьману Потоцькому дали наказ його упіймати. Бій тривав 4 дні, і врешті Тараса упіймали, коли він замешкав, шукаючи люльку у траві. Його закували у кайдани й стратили на вогнищі.
Старий козак дивився вслід своїм побратимам і радів, що їм вдалося втекти. Козаки всю дорогу додому згадували свого безстрашного отамана.