Семен – один із головних героїв твору, поведінка якого мала вирішальне значення для отримання трагічного фіналу. В ньому уособлюється цілий пласт української молоді, що вийшла з села, щоб отримати робітничу спеціальність. Важка праця на заводах та в шахтах, відсутність розуміння законів суспільства та своєї ролі в ньому, не давали їм думати про завтрашній день. Тому рідкі вихідні дні вони проводили в гулянках, тринькаючи гроші, не заводячи серйозних відносин, не будуючи планів про майбутнє.
Молодий шахтар Семен саме такий. Проти сільських хлопців він свято для кожної – гарно зодягнений, при грошах, веселий та сміливий. Автор демонструє захват Докії, головної героїні твору, що вперше бачить парубка: «А й гарно ж отой на гармонію грає! Та й сам гарний — одежа аж вилискується, а пояс так і сяє весь од блищиків та від гудзиків. А з лиця? Брови такі!..».
А як Семен залицяється? Хапає першу, що впала в око і оголошує, що вона гарна. Після цього вже готовий обніматись та цілуватись. Така безцеремонність говорить про те, що більше від нього й не вимагається. Ніяких вчинків, щоб упевнити в серйозності намірів, ніяких спроб пізнати глибше внутрішній світ обраної пари. Навіщо? Його цікавлять лише ігрища, та й те на непевний час.
Коли іграшка набридає, він кидає її без жалю, демонструє оточуючим ситуацію в самому незугарному вигляді. Йому однаково, що стане з Докією, хоча вони зустрічались тривалий час. Спокійно висміює дівчину серед друзів, демонструючи свою незрілість, невміння поважати, берегти, бути вдячним людині за те, що вона свого часу з`явилась у житті і наповнила його своїми кращими почуттями. Чужий біль не чіпає душу, ніяк не гнітить.
Швидко знайшлась заміна, інша сільська красуня, що в пала юнаку в очі. Чи не знала вона, що сталось з попередницею? В селі нічого сховати неможливо, але історія повторюється. І не лише зі Семен, але й з багатьма іншими робітниками, які мають безпринципні погляди що до особистих стосунків, зв’язані своєю обмеженістю, невмінням щось змінити в своєму житті. Через те життя хлопців весь час ходить по колу, підхоплюючи на круг сторонніх, дівчат, та викидаючи їх з кожним наступним поворотом.
Чи втратив цей портрет актуальність у сьогоденні? На жаль, ні. Скоріше, знову стає часто зустрічатися серед молоді. По статистиці, лише 10% українських юнаків та дівчат належать до «золотої» частини, яка прагне здобутків, розвитку як професійного, так і особистого, цінує високі моральні цінності. Коло 30% належать до тих, що вагається, а решта – «семени». Вони цінують зовнішній антураж, люблять погуляти в компанії та ні про що не задумуються серйозно, включаючи свої відносини з близькими людьми.
Не думаю, що слід зневажати Семена, попри весь негатив. Скоріше, йому треба співчувати. Робота на шахті в ті часи була надзвичайно важка. Багато смертельних випадків, а відсутність застережних засобів приводила до смертності через хвороби легень вже в 30 років. Всі оточуючі жили за такими стандартами. Гірше складаються обставини сьогодення, коли юнаки втрачають людяність без поважних причин. Перед ними відкриті всі дороги, їм пропонують всю можливу інформацію, працю не зрівняти за умовами, проте… Семен не бачив інших прикладів, сьогодні ж втрата людяності стає свідомим вибором і співчуття такі молодики не викликають.