Суспільство за часів Грінченка досить складно ставилось до індивідуальності, спроби виділитись серед натовпу, особистих, відмінних від прийнятих , поглядів на життя. То звідки сьогодні ми маємо спробу побудови демократичних засад у суспільстві? Скоріше всього, їх проблиски починались давно, з непевних дій молодих людей, що знаходили в собі здатність до власного розуміння справжніх цінностей та спроб продемонструвати їх іншим.
Образ Христі можна сміливо відносити до другорядних. Всього кілька рядків подарував для неї автор. Та й що то за рядки… Так, сказав, що дівчина в якийсь момент перестала схвалювати глузування натовпу з Докії, та спробувала запропонувати їй свою прихильність. Проте толку… Все одно Докія відмовилась і сталось все те,що сталось – велика людська трагедія в одному лиці.
Проте такі деталі допомагають спостерігати, як поступово змінюється суспільство, роль окремої людини у ньому. Христя жила в тому самому оточенні,що й вся молодь, проте вона не стала, як Пріська, забирати чужого коханого, чи як інші, ганьбити дарма людину, бодай усі роблять саме так. Вона знайшла в собі достатньо чуйності для співчуття та достатньо відваги, щоб спробувати зробити Докії несподівану пропозицію – дружби.
Цей епізод демонструє нам наявність потреби в змінах навіть серед самих глухих куточків з неграмотним населенням. Проте він же вказує, що до цих пір масової підтримки нема. Навіть дівчина, яка мала крайню потребу в подрузі, банально не повірила в можливість отримати чиюсь допомогу чи прихильність. Для того, щоб зміни сталися, необхідна готовність більшості їх прийняти. До тої ж пори в суспільстві будить виникати спалахи кращих поривань, коли в супереч прийнятим правилам хтось буде мати свою власну думку з приводу їх справедливості та пробуватиме сказати її вголос. Спочатку непевно, як Христя. Далі голосніше, наполегливіше, щоб почули, обдумали, сприйняли.
На жаль, не все так легко та оптимістично. Загал чує тих, хто голосніше кричить. Нахабних, самовпевнених, тих, хто намагається самоствердитись за чужий рахунок. Так пройшла пізніше Жовтнева революція 1917 року, до цих пір схоже діють багато партійних діячів. За ними йдуть, тому що це легко. Чавити слабших, забирати у тих, хто не може відстояти свої права, доводити свою думку кулаками, зброєю чи кабальними законами.
Значно складніше стати проти всіх не для зиску, а заради справедливості, співчуття. Саме тому демократичне суспільство у нас лише починає розвиватися, часто спалахують революційні вогнища, і так мало гуманізму серед різних верств суспільства. Хочеться вірити, що скоро в суспільстві будуть навчати не лише історії та математики, але й того, як стати добрими батьками своїй дитині, другом собаці, а природу залишити свою колискою, не обшарпаною рядниною. Все починається з кожного. З Христі.