Казки Емми Андієвської мають не тільки розважальне, але й повчальне значення. Завдяки легкій, часто гумористичній формі повчання добре зрозумілі дітям і дорослим.
Серед творів письменниці особливе місце займає «Казка про двох пальців». Це чарівна історія про маленьких пальців, які жили в давні часи на матері-руці разом з п’ятьма братами. Я зрозуміла, що родина було щасливою, поки була повною і жила в єдності. На це вказує і цифра сім, що означає повноту, довершеність: в ті часи було сім планет, людина мала сім доль, а рука - сім пальців. Але якось брати посварилися за першість і молодші пішли з дому в пошуках судді, який би вирішив, хто з них кращий. Брати опинилися в дивному королівстві та домовилися з королевою про те, що вона їх розсудить. Натомість пальці стали її лицарями. Звичаї королівства та сама правителька здалися героям чудернацькими і не просто так. Тут завжди були сутінки, тому що правителька вважала себе Сонцем, хоча насправді була Гасовою Лампою, і не терпіла конкуренції. Я зрозуміла, що світло і сутінки автор зіставляє з освітою та невіглаством. Деякі правителі не зацікавлені в освіті своїх підданих, адже так простіше бути для них Сонцем. Також нікому не дозволялось голосно говорити і сміятися, щоб не зробити вітру, небезпечного для королеви. І всі боялися ослухатися, бо вважали правительку поважною і сильною, хоча насправді вона була слабкою. Коли вартові, які ніколи не сміялися, вивели пальців за межі королівства, ті не стримали сміху. Пальці від природи мали гарне почуття гумору, тому побачили безглуздість законів в королівстві. Сміх знову об’єднав братів і зробив їх сильними. Їх не змогли здолати навіть підступні невидимі воїни, які напали зненацька. Адже сміх є серйозною зброєю.
Здобувши перемогу без зусиль, пальці також стали невидимими. Вони усвідомили мудрість: з ким боремося – тими і стаємо. Адже щоб здолати ворога, треба стати таким же сильним. Сила братів зросла в єдності, а сила невидимих ослабла від люті.
Коли пальці повернулися до королеви з перемогою, то мали б отримати обіцяну винагороду, але отримали тільки гнівні крики її величності. Королева наказала прогнати чужоземців через те, що вони тепер невидимі. На її думку, те, що невидиме, не піддається контролю. А підданих без послуху не потребує жодний володар. З цього я зрозуміла, що далеко не всі люди вміють бути вдячними. Головні герої зробили для королеви велику справу, а вона не віддячила і малою послугою.
Пальці вирішили возз’єднатися з родиною і пішли додому. Вони помирилися з братами і стали непомітно жити на матері-руці. А коли рука робила великі справи, вони їй допомагали, хоча цього ніхто не помічав, тому що пальці залишалися невидимими. Я зрозуміла це так, що насправді добрі справи роблять без розголосу і не чекають за це вдячності.