a href="https://www.ukrtvory.com.ua/perekazi/kazka-pro-dvoh-paltsiv.html" title="«Казка про двох пальців» (скорочено)">«Казка про двох пальців» - чарівний твір з філософським задумом. Письменниця доносить до нас важливі істини, але у легкій казковій формі. Вона справедливо вважає, що казка не може нікого образити, тому це найкращий спосіб когось навчити. Отже, потрібно просто уважно читати і звертати увагу на художні деталі.
Головні герої твору – маленькі пальці, які жили разом з п’ятьма братами на матері-руці. Вони не люди, а вигадані автором чарівні образи, але наділені звичайними людськими рисами. Два пальці – молоді та запальні, мають гострий розум та гарне почуття гумору. Вони зростали у свободі, бо мати не обтяжувала вихованням, а просто любила всіх дітей однаково. Маючи багато позитивних рис, пальці відчули гордість і вирішили, що мають таке ж право на перше місце на руці, як і старші брати. Але ті так не вважали, і в результаті всі посварилися. Молоді пальці вирушили у мандри, щоб довести свою першість і знайти суддю, який розсудить, хто з них кращий.
Головні герої дійшли поодинці аж до самого краю світу, і знайшли там незвичайне королівство. Пальці домовилися з королевою Гасовою Лампою про те, що вона їх розсудить, а вони натомість допоможуть подолати її ворогів – підступних невидимих воїнів.
Маленькі пальці перемогли страшного супротивника без зусиль, завдяки згуртованості та силі гумору. Але раптом вони також стали невидимими. Пальці зрозуміли: «хто з ким бореться, той тим стає». Яку ж філософську істину хоче донести нам автор? Мабуть, йдеться про те, що для перемоги над ворогом потрібна сила, не менша ніж у нього. На противагу надзвичайній спритності воїнів герої мали гарне почуття гумору та взаєморозуміння. А подолавши чарівних ворогів, вони відчули в собі їх силу. Невидимість давала воїнам свободу дій, але вони обрали шлях зла. Пальці були іншими за своєю природою, цінували родинну єдність, поважали всіх, тому не стали злими. Невидимість помножила їх власну силу, дала розуміння, що більше не потрібно ні з ким змагатися за першість. Тому вони не стали гніватися на королеву, яка не виконала обіцянку, хоча лицарі перемогли ворогів. Вона сказала, що не потребує невидимих підданих, адже те, що невидиме, не можна підкорити.
Головні герої повернулися на Батьківщину-руку і помирилися з родичами. Вони посіли ті ж самі місця, що і раніше. Єдина різниця – тепер вони не видимі для інших. Але коли мати-рука робить Великі справи, то маленькі пальці допомагають їй у цьому так само непомітно, тому що «все найвище й найдосконаліше, завжди — невидиме». І дійсно, справжні добрі справи роблять непомітно і не чекають вдячності.