Автор – Богдан-Ігор Антонич, український поет, прозаїк та мистецтвознавець XX століття, вірний син рідної землі, співець «п'янкої» природи. Його вірші не мають класичної форми, не закуті в точну риму, але мають справжню душу і спонукають читачів замислитися над важливими питаннями.
Вірш «Пісня про ізгоя» знаходиться поза збірками.
Час написання: 4-6 червня 1932 року.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш, має подібність до билини.
Вид: філософська лірика.
Художній напрямок: синтез романтизму, реалізму і символізму.
Римування: перехресне (АБАБ).
Головний герой: людина, яка вимушено покинула Батьківщину. Світ великий, але ніде не знайшлося місця для героя, тому він почувався ізгоєм. Це образ сильної людини, яка не втрачала надію на повернення додому, але відсутність підтримки і розуміння зі сторони оточуючих підірвала її здоров’я.
Тема. Доля вигнанця, який ніколи не стане своїм на чужині.
Ідея: утвердження думки про важливість рідного краю для людини, засудження байдужості до долі інших, уславлення сили волі та віри у мрії.
Художні засоби:
1. Риторичні запитання: «Чи ви знаєте пісню вигнанчу..?», «Чи ви знаєте думи бурлачі..?» За допомогою цих питань поет готує читачів до сприйняття вірша, окреслює його тему.
2. Маловживані слова: «їдь» (діалектизм; значення - отрута), «бурлачі» (бурлака - застаріле слово; значення – людина без постійного місця проживання і постійної роботи), «ізгой» (застаріле слово; значення - вигнанець), "на чоло" (чоло - архаїзм; значення - лоб), "паломника крок" (паломник - застаріле слово, значення - мандрівник).
3. Епітети: пісня - вигнанча, наболіла, бунтарська й підданча; думи - бурлачі, безпощадні, отруйні, зловісні; світ безмежний, широкий, безкраїй, розкішний, привітний.
4. Метафори: "зворушення в серці заплаче" (співчуття), "хай до серця промовить вона (пісня)" (пісня повинна викликати співчуття і розуміння у читача), "надію поніс у душі" (збереження надії), "легкокрилий гонець" (вітер).
5. Порівняння: "словами-бичами" (слова порівнюються з бичами (знаряддями для ударів); "мов заблукані птахи без гнізд" (самотні люди).
6. Рефрени: "Чи ви знаєте (чули)?"; "світ"; "чужинець", "спочине". Повторення одних і тих самих слів допомагає краще розкрити ідею вірша. Рефрени здебільшого застосовуються в музиці, а наявність їх у вірші додає йому музикальності, наближає вірш до пісні. Автор це підтверджує такими словами у творі "Чи ви знаєте пісню..?"
Композиція. Вірш містить 20 чотиривіршів. Він має деякі ознаки билини: заспів, який налаштовує читача (слухача) на певний лад; пісенна форма; складна доля головного героя. Заспів: «Чи ви знаєте пісню вигнанчу, чи ви чули коли вже її?» Зачин: вигнанець потрапляє у широкий світ. Основна частина: опис тяжкої долі бурлака-ізгоя та його мрії про повернення додому. Кінець: ізгой подумки повертається на Батьківщину.
Вірш «Пісня про ізгоя» - історія про самотнього вигнанця, про його сум за рідним краєм. Автор закликає своєю «піснею» не бути байдужими до долі інших людей: «хай до серця промовить вона».