Автор – Богдан-Ігор Антонич, самобутній художник слова і співець «п’янкої» природи, український митець XX століття. Лірика Антонича має стародавні витоки, але водночас вона особлива: опираючись на традиції української поетики, він писав оригінальні твори.
Вірш «На шляху» входить до збірки «Три перстені».
Рік написання: 1933 рік.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Вид: пейзажна, філософська лірика.
Художній напрямок: романтизм, символізм.
Віршовий розмір: амфібрахій.
Римування: перехресне (АБАБ).
Головний герой : «розсміяний і босий хлопчина», для якого сонце – життєвий орієнтир. Він юний і тільки починає свій шлях у доросле життя, ще нічого не накопичив – босий. На цьому шляху будуть складнощі, але юнак їх не боїться, тому що має оптимістичний характер.
Тематика: Початок шляху молодої людини у доросле життя; зображення природи, в якій панує гармонія.
Ідея: не потрібно боятися складнощів, а рішуче йти назустріч долі, вчитись у природи бути в гармонії з собою та оточуючим світом.
Художні засоби:
1. Інверсія: «ріка зміяста», «хльостають вітри», «Клюють ліщину співом коси», «дзвенить... шлях», «іде хлопчина».
2. Епітети: ранок «обплетений вітрами», «обсмалений і молодий» (зображення вітряного ранку, ліричний герой бачить, як швидко сходить сонце, ніби випірнає із води); «ріка зміяста з дном співучим » (звивиста ріка, вода якої тече по камінням та видає шум, можливо, гірська ріка); хлопчина «розсміяний і босий» (молодий хлопець, який ще нічого не накопичив, але має оптимістичний характер).
3. Порівняння: ранок «мов циганя» (ранок – вільний, зігрітий сонцем, як циганя – волелюбне та засмагле); «день ховає місяць в кручу, мов у кишеню гріш старий» (місяць відпрацював своє за ніч та зблід); «дзвенить, мов мідь... шлях» (по дорозі йдуть коні та дзвенять підковами, що нагадує дзвін мідяків).
4. Метафори: «день ховає місяць в кручу» (ніч змінюється днем); «хлопчина з сонцем на плечах» (хлопець, який живе в гармонії з природою).
5. Застарілі та маловживані слова: «шугне» (шугати – різко виринати, підійматися вгору); «з нестями» (нестяма – замішання, хвилювання); «зміяста» (зміястий – звивистий), гріш (монета різних країн та часів); «розсміяний».
Композиція. Вірш складається з трьох чотиривіршів. Перша строфа – опис ранку, схід сонця. Друга строфа – опис явищ природи, їх дивовижної краси. Третя строфа – шлях молодої людини, закоханої у природу.
Читаючи вірш Антонича «На шляху» легко уявити собі і дорогу, і розсміяного головного героя і сонце, що сяє у нього за плечима. Ліричний твір ніби манить у дорогу, навчає, що треба рішуче йти назустріч долі, бути оптимістом, не боятися труднощів, адже життя таке прекрасне, потрібно просто вміти слухати і помічати красу.