Автор – Богдан-Ігор Антонич, український поет і прозаїк XX століття з оригінальним стилем. В своїй ліриці він орієнтувався на давні традиції української поезії, але також використовував нові на той час художні методи. Вірші Антонича мають глибокий зміст, вони наповнені незвичними образами-символами. Автор вважав людину частиною природи і закликав читачів жити в гармонії з оточуючим світом і собою.
Вірш «Дороги» входить до збірки «Три перстені».
Час написання: 5 травня 1933 рік.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Вид: філософська лірика.
Художній напрямок: романтизм, символізм.
Віршовий розмір: анапест.
Римування: перехресне (АБАБ).
Ліричний герой : юний оптиміст, який починає свій шлях у доросле життя і бачить перед собою різні дороги. Він уважний до природи, прагне дізнатися її таємниці.
Тема. Дороги, що відкриваються перед юним поколінням. Порівняння молодості та природи.
Ідея: ствердження значимості вибору життєвої дороги для молодої людини; уславлення природи та показ її зв’язку з людьми.
Художні засоби:
1. Інверсія: «Розгорнулась земля», «Зашуміла трава», «місяцю мідянорогий!»
2. Епітети: «конюшина пахуча», «залізиста вода», місяць – «дивний», «мідянорогий», «звабливая врода», «колосисте літо».
3. Порівняння: «земля, наче книжка»; «молодість, наче природа».
4. Метафори: розгорнулась земля (уподібнення землі до книжки, у якої сторінки – дороги); «далеч іскриться» (майбутній шлях ще невідомий, але іскра ідеї вже з’явилася); «безвість вітає вітрами» (таємнича невідомість); «голубінь, золотавість і зелень розспівались» (те, що оточує людину); «молодість літом доспіє» (очікування зрілості).
5. Рефрени. У вірші є часті повтори таких слів: дороги, нами, тільки. За допомогою них автор звертає увагу на головну думку вірша.
6. Риторичний оклик: «О, відкрий нам свої таємниці!», «О зелень! О юність! О мріє!»
7. Звуконаслідування: «Дзінь-дзелень».
8. Авторська лексика: «залізиста вода», «мідянорогий місяць».
Композиція: вірш складається з п’яти чотиривіршів. Перша строфа – опис доріг, які з’являються перед молоддю, порівняння дороги з книгою. Друга строфа – нагадування, що завжди поруч з людиною природа рідної землі. Третя строфа – природа радіє весні, як люди – молодості. Четверта строфа – звернення до природи з проханням розкрити таємниці світу. П’ята строфа – зв’язок людини і природи.
У вірші «Дороги» автор створив романтичний образ дороги, що символізує шлях, який має обрати молода людина. Слово «дороги» звучить рефреном тричі, акцентуючи на тому, що доріг може бути багато, і важливо вибрати свою. Важливу роль у творі грає опис навколишнього світу: «голубінь неба», «золотавість» пшениці, зелень трави, вода із криниці, цвіркуни в конюшині. Поет із захопленням пише про явища природи, які притаманні його рідному краю.