Повість «Захар Беркут» І.Я. Франко написав більше ста років тому. Події твору переносять читачів аж у ХІІІ століття. Однак повість читають, перекладають іншими мовами, екранізують, що свідчить про її актуальність. До речі, показ фільму «Захар Беркут», який вийшов у прокат у 2019 році, збирав повні зали. Глядачі були приємно вражені, після перегляду відчували приємний післясмак та бажання знову аналізувати, інтерпретувати сюжет та образи. У чому ж секрет того, що твір не «старіє»?
Я вважаю, що він полягає у вічних темах, образах, злободенних проблемах та ідейному звучанні. У повісті розповідається про боротьбу людей за свою свободу та щасливе життя. На жаль, в історії України багато сторінок саме про таку боротьбу. І сьогодні ми знову перегорнули таку ж сторінку. І хіба українці не нагадують тухольців? Так само меншими, ніж у ворога, ресурсами, ми відвойовуємо своє місце під сонцем. Так само не даємо хижому сусіду простягнути криваву руку до інших народів. А наша зброя –кмітливість, єдність і любов до рідної землі.
Ідея єднання задля створення міцної спільноти завжди відгукувалася в українців. У творі «Захар Беркут» вона є однією з ключових. Іван Якович показує, що згуртованість – запорука безпеки, щастя та добробуту народу. Так було у сиву давнину, так є і сьогодні. І якщо хтось сумнівається, зверніться ще раз до повісті І. Франка.
Думаю, завжди актуальною залишатиметься проблема поваги до звичаїв, порядків та законів, які формувалися століттями. Захар Беркут на копі говорить, що вони є важливими, адже зміцнюють громади. Нам, українцям ХХІ століття, пращури передали багатий досвід, який часто приходив із болем та стражданнями. На жаль, деякі звичаї та порядки забуті, деякі порушуються. Тож, треба докласти зусиль, аби вони не канули в Лету, а стали для нас помічниками.
Устрій тухольської громади демократичний. До демократії українці прагнули завжди. Іван Якович показує, що такий устрій – результат кропіткої роботи мудрого ватажка. Захар Беркут – гідний приклад лідера для будь-якого часу. Він приймає свої рішення разом з громадою і на користь громади. Чоловік не пишається тим, що його поважають і не користується цим. Його єдине прагнення – допомагати.
Однією з вічних тем у літературі є тема кохання. Розкривається вона і повісті «Захар Беркут». Автор показує чисті почуття, яке дає силу боротися і знаходити вихід з найскрутнішого становища. Дуже часто на шляху закоханих трапляються перешкоди. Максим та Мирослава надихають долати їх, показують, що чисте кохання нездоланне.
Проблеми зради, жорстокості, неминучого покарання за злочини теж знайшли місце в творі. І нехай, кожна епоха інтерпретує їх по-своєму, але вони залишаються злободенними. І.Я. Франко показав, що зрада – шлях до саморуйнування. На прикладі Тугара Вовка та Бурунди ще раз продемонстрував, що зло програє.
Отож, повість І.Я. Франка «Захар Беркут» залишається актуальною, адже події ХІІІ століття – віддзеркалення сьогодення, скарбничка порад українців. Упевнена, що твір ще довго буде популярним.